Генеалогія Шаргородщини

Єврейське товариство Шаргорода

19 хв читання

Єврейське товариство Шаргорода — громада містечка Шаргород, відомості про мешканців якої містяться, зокрема, у посімейних списках 1806 року.

Юрисдикція та адміністративне підпорядкування

Ведення метричних книг казенними рабинами (єврейськими метрикантами) вимагає розуміння адміністративного підпорядкування Шаргорода, оскільки від цього залежить локалізація архівних фондів:

  • До 1848 року: містечко належало до Ямпільського повіту Подільської губернії.
  • З 1848 року: перепорядковано до Могилівського повіту Подільської губернії.

Духовні та казенні рабини

Метричні записи затверджувалися печаткою рабинату. В історії Шаргорода відомі наступні керівники релігійної громади, чиї імена можуть фігурувати в документах або печатках:

  • Яаков-Йосеф з Полонного (Jacob Joseph of Polonne) — видатний хасидський діяч, був рабином Шаргорода протягом кількох років до його вигнання місцевою громадою у п’ятницю 1748 року через його аскетизм.
  • Новах Михалович — шаргородський рабин, названий у переписі Летичівського повіту 1765 року разом із квартальним Гершком Берковичем і шкільником Срулем.1
  • Ханох Крупник — рабин Шаргорода у другій половині XIX століття.

Інфраструктура рабинату (Синагоги)

Метричні книги часто велися з прив’язкою до конкретних молитовних будинків. Наприкінці 1880-х років у Шаргороді діяло 6 синагог, а на початку XX століття їхня кількість зросла до 9.

  • Головна Оборонна синагога — зведена у 1589 році, виконувала також фортифікаційну функцію.
  • Бейт-мідраш та талмуд-тора — розташовувалися у двоповерховій кам’яній будівлі, збудованій купцем Б. Сорокером у 1884 році.

Історія

1589

Євреї збудували величезну синагогу в мавританському стилі (П.Є.В. (1863) № 14).

До 1648 року

За путівником «100 еврейских местечек Украины», до Хмельниччини єврейське товариство Шаргорода було одним із близько п’ятнадцяти єврейських товариств Летичівського повіту.2

1681

За наведеним у путівнику викладом переліку подушного податку, 1681 року в Шаргороді євреї не проживали. Автори розглядають ці дані в контексті втрат єврейського населення колишнього Подільського воєводства.3

1765 — податковий облік міста з приписаними поселеннями

У розділі перепису Летичівського повіту Подільського воєводства від 27 лютого 1765 року серед представників Шаргорода названі рабин Новах Михалович, квартальний Гершко Беркович і шкільник Сруль; також згадані шаргородські ревізори й кагальні представники.1

У підсумковому записі спадкове власницьке місто Шаргород разом із приписаними до нього поселеннями має сплачувати податок із 2219 осіб за реєстром, засвідченим присягою ревізорів. Отже, 2219 — показник податкового обліку міста з приписаними поселеннями; він не визначає окремо населення самого міста.4

1784 — місто й приписані поселення

У переписі Летичівського повіту Подільського воєводства 1784 року єврейське товариство Шаргорода обліковане як кагал із приписаними поселеннями. У самому Шаргороді спочатку записано 1037 осіб у 244 будинках; повторна ревізія виявила ще 165 осіб, записаних за іменами й прізвищами в реєстрах кагалу. Підсумок міста — 1202 особи, приписаних поселень — 660, усього кагалу — 1862.5

Серед приписаних поселень наведені Лозова — 35 осіб, Конатківці — 8, Івашківці — 7, Руданське — 8, Перепільчинці — 10, Пасинки — 9, Андріївка — 4, Носиківка — 11, Клебанівка — 2, Копистирин — 9 у частині пана Гольовського та 8 у другій частині, Писарівка — 10, Політанки — 5, Хоменки — 11, Салківці — 4, Калитинка — 3, Покутине — 9, Біляни — 16. Реєстр також включає Ямпіль — 87 осіб і ще 17, виявлених додатковим розслідуванням, та Бушу — 21. Ці останні записи показують, що облікова територія кагалу виходила за межі безпосередніх околиць Шаргорода. Приписка до кагалу не означає територіального включення поселень до міста.5

1787 — місто, передмістя й кагал

У тарифі єврейського подушного обліку Летичівського повіту за 1787 рік для міста Шаргорода наведено 757 осіб. Окремо серед шаргородських передмість записані Гибалівка — 7, Слобода-Шаргородська — 8, Ковбасна — 5, Розкіш — 4 і Будне — 5; ще одним рядком зазначені виявлені діти й убогі — 55. Це різні рядки обліку, тому число міста не слід підмінювати підсумком усього кагалу.6

Серед приписаних сіл наведені Носиківка — 20 осіб, Пасинки — 24, Андріївка — 6, Перепільчинці — 19, Руданське — 12, Плебанівка — 17, Калинівка — 8, Івашківці — 9, Лозова — 35 і Біляни — 24. Загальний підсумок Шаргородського кагалу — 1353 особи; наведений тут добір поселень не є повним переліком. На відміну від запису 1784 року, у переписі 1787 року Ямпіль має окремий кагал.6

1799

Топографічний опис згадує в Шаргороді велику муровану єврейську молитовну будівлю, названу «школою», та мурований пришкілок при ній. Єврейських дворів нараховано 273, чоловіків — 347, жінок — 346.7

Закордонну торгівлю провадив купець першої гільдії, який водночас був рабином містечка. Ю. В. Легун у редакторській примітці припускає, що йдеться про Давида Герценштейна — купця першої гільдії та рабина Шаргорода, який у лютому 1799 року першим серед євреїв Поділля отримав золоту медаль із портретом і вензелем Павла I за участь у боротьбі з епідемією. Це припущення редактора про особу неназваного в описі рабина.7

За описом, більшість євреїв утримувалися з продажу та шинкування горілки. Власникові містечка сплачували 4000 злотих за займані ділянки та 13 000 злотих за оренду продажу горілки. Про торгівлю й ремесла докладніше — у статті про Шаргород.7

Погроми 1919–1920 років у таблиці допомоги

У записі №30 таблиці відомостей про погроми з матеріалів Київської районної комісії єврейського громадського комітету допомоги потерпілим для Шаргорода наведено сім нападів. У липні та листопаді 1919 року виконавцями названо петлюрівців. У лютому 1920 року окремими рядками записано напади петлюрівців і денікінців; у травні — поляків; у червні виконавців позначено ім’ям Петлюри; у листопаді — козаків зі скороченням «Чер.», яке не розкриває повної назви підрозділу. Позначення червневого рядка саме по собі не засвідчує особистої присутності Петлюри в Шаргороді.8

Для липневого нападу 1919 року в графі вбитих дорослих наведено 21 особу; загальна кількість постраждалих сімейств у шаргородському записі — 1000. Це різні одиниці обліку й різний обсяг підсумку: 1000 сімейств не означає 1000 осіб або втрати кожного окремого нападу, а 21 убитий дорослий не є встановленим загальним числом загиблих за 1919–1920 роки.8

Інша таблиця тієї самої справи, запис №5 на аркуші 11, наводить шість погромів і також 1000 постраждалих сімейств. Вона називає напади петлюрівців у липні й листопаді 1919 року та денікінців у лютому 1920-го. Далі записано два червневі напади 1920 року: поляків і українського формування, скорочене позначення якого прочитане непевно. Листопадовий напад 1920 року приписано Червоному козацтву.9

Отже, таблиці по-різному визначають кількість нападів і датують напад поляків травнем або червнем 1920 року. У шестипунктовому переліку немає окремого лютневого нападу петлюрівців із першої таблиці. Підсумовувати шість і сім як різні серії нападів або переносити число 1000 сімейств на кожну серію окремо ці записи не дозволяють.89

18 липня 1919 року — мешканці Шаргорода в мурафській відомості

У відомості про вбитих під час погрому в Мурафі, складеній 2 грудня 1921 року, записи №53–57 називають п’ятьох мешканців Шаргорода, убитих петлюрівцями 18 липня 1919 року. За свідченнями очевидців, їх поховали в братській могилі. Місце проживання в цих записах не слід автоматично вважати місцем убивства.10

№ у відомостіІм’я та прізвищеВікЗаняттяОбставини загибелі
53Борух Йосипов Залязник27ТорговецьУ льосі, убитий багнетами
54Нисон Вольфов Криштуль27ТорговецьНа вулиці, застрелений
55Абрам Шмулев Шор25Торговець (?)На вулиці, застрелений
56Хаїм Йосипов Крупник25Торговець (?)На вулиці, застрелений
57Хаїм Мойшев Рознатовський20КравецьНа вулиці, застрелений

Серпень 1919 року — повідомлення про денікінський погром

Повідомлення №82 у відомостях про погроми в Подільській губернії датує денікінський напад на Шаргород серпнем 1919 року. У ньому наведено 21 (?) убитого — число прочитане непевно, — зазначено численні випадки сексуального насильства, пограбування всіх потерпілих і те, що багато людей відкуповувалися грошима. Цей запис не слід ототожнювати з липневим петлюрівським нападом, для якого інша таблиця наводить 21 убитого дорослого: різняться місяць, виконавці й означення обліку.11

Субсидована школа

У переліку установ, які субсидував Єврейський громадський комітет допомоги потерпілим від погромів, зазначена школа в Шаргороді. Поруч наведено число 70 у графі без заголовка — ймовірно, кількість осіб, якими опікувався заклад, хоча точне значення показника не встановлене. Назви, адреси й дати відкриття школи в наведеному рядку немає.12

Повітовий уповноважений Ліфшиць і зв’язок із Шаргородом

У записі №8 про Могилівський повіт повітовим уповноваженим названо Ліфшиця, його адресою зазначено Могилів. Шаргород прямо включений до переліку пунктів, з якими уповноважений був пов’язаний. Запис не уточнює виду цього зв’язку та не засвідчує особистого відвідання Шаргорода; імені й по батькові Ліфшиця в ньому немає.13

Єврейська місцева рада у 1920-х роках

В огляді матеріалів Подільської губернської комісії у справах національних меншин за 1925 рік Фаїна Винокурова називає Шаргород серед місць, де комісія вирішила створити єврейські місцеві ради. Посилання авторки — ДАВіО, ф. Р-925, оп. 1, спр. 282, арк. 200. Її виклад не встановлює точної дати рішення, фактичного початку роботи шаргородської ради або її територіальних меж.14

1943 — робітники в Трихатах

У списку непрацездатних єврейських робітників будівництва мосту через Південний Буг у Трихатах від 11 серпня 1943 року Шаргород зазначений як місце проживання восьми людей: Ісака Людвака (№1), Ісака Ґлаубаха (№2), Давида Ґробмана (№3), Рубіна Біттковера (№4), Самуеля Розенберґа (№6), Мозера Адлера (№7), Еуґена Ґеермана (№11) та Ебера Шаффера (№13). Графа місця проживання не встановлює їхнього місця народження чи довоєнного походження. Сам список не повідомляє про їхнє повернення або подальшу долю.15

Колишній голова комітету Шаргородського гетто доктор М. Тайх у спогаді, опублікованому Мататіасом Карпом, пояснював, що перший список для Трихатів поспіхом уклав комітет у Могилеві за наказом полковника Лоґіна, використовуючи повітові переписи. До нього потрапили також люди з інвалідністю, тяжкохворі та звільнені від праці; Лоґін окремо вимагав відправити першим транспортом євреїв, які працювали в канцеляріях претур.16

За Тайхом, із першої групи 175 робітників через кілька днів повернулися 18, яких не прийняла німецька комісія. Разом із поверненими з інших місць їх було близько 50. Майор Ботороаґе спочатку наказав знову відправити їх у Трихати, а після звернень родичів погодився на Тульчин. Частина втекла звідти й повернулася до Шаргорода. Ґотмана, Кольбера та ще одного чоловіка, чиє ім’я Тайх не пригадав, схопили й засудили в Тирасполі до трьох місяців ув’язнення. Четверо шаргородців — Абрагам, Шмельцер, Беккер і Шпербер — не повернулися. Тайх і доктор Фільдерман просили Ботороаґе з’ясувати їхню долю; згодом Тайх довідався від утікача Ріттера, що жандарм пограбував і розстріляв групу, до якої входили ці четверо. Це свідчення Тайха з переказом розповіді Ріттера; воно не визначає долі джуринської групи.16

1943 — свідчення про Герша Малая й Макса Даубера

Колишній голова єврейського комітету в Могилеві М. Кац записав, що в липні 1943 року до нього прийшов скривавлений Герш Малай із Шаргорода. Малай повідомив, що жандарми стріляли в групу з чотирьох євреїв і кинули їх у Дністер, але він, поранений, вибрався з води. Наступного дня до Каца прийшов Макс Даубер із тієї самої групи й підтвердив розповідь. За Кацом, майор Ґеорґе Ботороаґе заявив, що не знає про цей злочин; доктор Фільдерман передав повідомлення генералові Пікі Васіліу, який, за тим самим спогадом, мав наказати розслідування. Кац не називає двох інших людей і не встановлює в цьому фрагменті остаточної долі всіх чотирьох.17

Територія

Переписи та ревізії

РокиАрхівна справаПосиланняПримітка
1806ДАХмО-225-1д-501ВікіДжерелаОкремі примітки про намір приписатися й вибуття до Шаргорода; PDF-сторінка 3.
1806ДАХмО-225-1д-503ВікіДжерелаПроживання у Шаргороді та шлюбні зв’язки; PDF-сторінки 31, 40, 67, 104–105, 108, 110–111, 129–131, 151–152, 160, 212, 246, 250–253, 285–286.
1806ДАХмО-225-1д-504ВікіДжерелаШлюб, наміри приписатися й переселення до Шаргорода; PDF-сторінки 86–88, 102–103, 142.

У справі ДАХмО-225-1д-501 за 1806 рік є примітка про особу, яка мешкала в селі Троповій Могилівського повіту й бажала надалі приписатися до Шаргорода з родиною. У цій самій примітці згадано дочку Ривку, народжену після ревізії. Інша примітка повідомляє про остаточне вибуття особи з родиною до Шаргорода Ямпільського повіту. Перша примітка засвідчує намір, друга — записане вибуття; самі по собі вони не встановлюють подальшої долі цих родин. (ДАХмО-225-1д-501, PDF-сторінка 3)

У справі ДАХмО-225-1д-503 примітка до запису Шаї Шліомовича повідомляє, що він із 16 травня 1801 року мешкав у містечку Шаргороді Ямпільського повіту й бажав залишитися там надалі. Це свідчення проживання та наміру на час укладання запису, а не відомість про його подальшу долю. (ДАХмО-225-1д-503, PDF-сторінка 31)

На PDF-сторінці 40 названо Зелмана Вилкнера, сина Лейби: під час ревізії 1798 року його записано в Шаргороді, а згодом він переселився до Кодими. Рік переселення читається лише частково — «18..»; частина примітки нерозбірлива. (ДАХмО-225-1д-503, PDF-сторінка 40)

У домі 79 на PDF-сторінці 67 записано Шмийла Ізраїлевого сина Зенцгендлера, який за ревізією 1795 року обліковувався в Шаргороді. Разом із ним названі дружина Хана Лейзерова дочка, син Хаїм Арон, народжений 1797 року, та дочка Фрима, народжена 1796 року. (ДАХмО-225-1д-503, PDF-сторінка 67)

На PDF-сторінці 105 цієї справи зафіксовано видання заміж до Шаргорода Хаї у 1804 році та Рейзі у 1805 році. Хая названа дочкою Нухима Зельманова сина Косянського; на попередній PDF-сторінці 104 записано його смерть у 1806 році. У цьому фрагменті перепису також названі вдова Етя Мошкова дочка Сербянська та її зять Хаскель Гершков син Калитинський. (ДАХмО-225-1д-503, PDF-сторінки 104–105)

На PDF-сторінці 108 справи ДАХмО-225-1д-503 названо ще двох жінок, виданих заміж до Шаргорода: у домі 15 — Махлю, дочку Мошка Беніова сина Кордонського, у 1802 році; у домі 16 — Фрейду, дочку Міхеля Мошкова сина Літвака, у 1806 році. (ДАХмО-225-1д-503, PDF-сторінка 108)

У домі 23 на PDF-сторінці 110 записано Іцка Лейбового сина, померлого 1796 року, та його сина Гершка. Про дружину Гершка Суру Дувидову дочку стоїть примітка: «взята із Шаргорода 1798 року». (ДАХмО-225-1д-503, PDF-сторінка 110)

У домі 25 на наступній сторінці записано смерть Мошка Мордкова сина у 1801 році; його дочку Нахамцю видано заміж до Шаргорода у 1802 році. (ДАХмО-225-1д-503, PDF-сторінка 111)

На PDF-сторінці 129 під рубрикою Покутин у домі 44 записано Гершка Ушерового сина, який приписався за поточним переписом до Шаргорода. Названі його дружина Марим Морткова дочка, син Міхел і дочки Товба та Сура. Товба вийшла заміж до Шаргорода 1795 року, Сура — 1799 року. (ДАХмО-225-1д-503, PDF-сторінка 129)

Під рубрикою Борівки в домі 45 названо Рапшу Дувидового сина, який мешкав і записався за поточним переписом у Шаргороді, його дружину Хаю Абрамову дочку, сина Абрама й дочку Перлу. У домі 47 записано Шулима Янкеліового сина Поляка: його перша дружина Рейзя Шмуйлова померла 1800 року; другу дружину Іту Шмийлову дочку взято із Шаргорода. Року другого шлюбу примітка не називає. (ДАХмО-225-1д-503, PDF-сторінка 129)

У домі 48 на PDF-сторінці 130 названо Янкеля Беркового сина Мазура та його одруженого сина Лейбу. Дружину Лейби Іту Мошкову дочку взято із Шаргорода 1802 року. Запис перекривається на PDF-сторінці 131. (ДАХмО-225-1д-503, PDF-сторінка 130–131)

У домі 51 на PDF-сторінці 130 записано Гершка Іцкового сина та його дружину Лею Беркову дочку. За приміткою, Гершко у 1800 році мешкав і записався за переписом у Шаргороді. Цей запис перекривається на PDF-сторінці 131. (ДАХмО-225-1д-503, PDF-сторінки 130–131)

У домі 58 на PDF-сторінці 151 названо Алейбка (?) Гершкового сина Коца, помилково записаного за старою ревізією як Гершко Лейбович. Його другу дружину Меню (?) Янкеліову дочку взято заміж у Шаргороді 1801 року. Читання імен Алейбка та Мені непевне. Запис перекривається на PDF-сторінці 152. (ДАХмО-225-1д-503, PDF-сторінка 151–152)

На PDF-сторінці 160 серед записаних у Старій Мурафі за додатковою ревізькою казкою 1796 року названо Хуну Дувида Овшієвого сина Франка та його дружину Гендю Шмиїлову дочку. Гендю взято із Шаргорода 1800 року. (ДАХмО-225-1д-503, PDF-сторінка 160)

На PDF-сторінці 212 записано намір Аїзика Іцкового сина Міляра залишитися у Шаргороді Ямпільського повіту. Названі його дружина Хава Янкелева дочка, дочки Лея та Хана й син Янкель. Іона Іцків син Дегтяр також бажав залишитися з родиною в Шаргороді у міщанському стані. У його родині записані дружина Сура Іовелева дочка, дочка Ятя та сини Іцко й Іохл (?). Примітка називає Іцка народженим після ревізії. (ДАХмО-225-1д-503, PDF-сторінки 212)

Зять Еля Гензелевого сина Бортняка, Сахно Іцків син Резник, переселився з дружиною Хаєю Леєю Бортниковою дочкою до Шаргорода Ямпільського повіту в березні; рік у читанні неповний — «180». Він узяв із собою дітей Бортняка Данила, Сумера, Абрамка й Гензеля; примітка повідомляє, що вони там перебували й бажали залишитися. Ель помер у травні 1799 року; його вдова Фрима Дувидова дочка вийшла заміж і переселилася до Івашківців Могилівського повіту в серпні 1800 року. У переліку синів Бортняка також названі Юдко й Гершко; примітка згадує їхнє переселення до Попелюх у березні 1802 року. (ДАХмО-225-1д-503, PDF-сторінки 246, 250–251)

У цьому ж фрагменті записано Лейбу Морткового сина Лозовського, який переселився до села Розкош Ямпільського повіту в березні 1797 року й бажав залишитися в Шаргороді. Названі його дружина Прива Хаїмова дочка та син Шліома. Примітка розрізняє попереднє переселення й намір щодо Шаргорода. (ДАХмО-225-1д-503, PDF-сторінки 250–251)

Під рубрикою Плебанівки на PDF-сторінці 252 вдова Міхала Зулікового сина Меса (?), Добриш Шмулева дочка, бажала переселитися з дітьми до Шаргорода. У родині названі син Шмуль із дружиною Ітою Іцковою дочкою, їхні діти Гершко, Дрейзя, Перля й Естер, а також Гендя, названа дочкою Міхеля Лиса (?). Шулим Зелманів син Естрин бажав переселитися до дочки Сури, яка вийшла заміж до Шаргорода в липні 1806 року; його дружина Естер Дувидова дочка померла в жовтні 1802 року. (ДАХмО-225-1д-503, PDF-сторінки 252)

На PDF-сторінці 253 у родині Шимона Лейба Гершкового сина названі дружина Сура Зеїликова дочка та син Абрам Мортко з дружиною Рухлею Лейбовою дочкою. Рухля прибула із Шаргорода в грудні 1796 року. Далі перелічені сини Шмуль та Іцек і дочка Маріям; у примітці про дітей, народжених після ревізії, батька названо Шимоном Хаїном і записано його бажання залишитися з родиною в Шаргороді. Співвідношення форм «Шимон Лейб» і «Шимон Хаїн» цей фрагмент не пояснює. (ДАХмО-225-1д-503, PDF-сторінки 253)

У домі 80 названо Нусина Абу Мошкового сина Зильперта та його дружину Ханю Суру Лейбову дочку, взяту заміж із Шаргорода Ямпільського повіту. Року шлюбу в наданому читанні немає. (ДАХмО-225-1д-503, PDF-сторінки 285–286)

У переписі Лучинецького кагалу від 10 квітня 1806 року, який міститься у справі ДАХмО-225-1д-504, є ще три родинні згадки про Шаргород:

  • Дім 17: Ривка, дочка Гершка Хаїмовича Кримчука (?), вийшла заміж до Шаргорода Ямпільського повіту. Ім’я батька наведено на попередній PDF-сторінці 87. (PDF-сторінки 87–88)
  • Дім 18: Абрамко, син Сміха Менделя, із родиною мешкав у Троповій Могилівського повіту; родина бажала надалі приписатися до Шаргорода. (PDF-сторінка 88)
  • Дім 19: Лейба, син Дувида Абрамовича Друзяка, вибув із родиною до Шаргорода Ямпільського повіту. (PDF-сторінка 88)

У домі 12 цього списку названо Янкеля Гершковича Галдигуза. За приміткою, він вибув до Шаргорода Ямпільського повіту в жовтні 1801 року й бажав залишитися там із родиною. (ДАХмО-225-1д-504, PDF-сторінка 86)

Інший запис стосується Даніела Еліовича, зятя Гершка Фроімовича Фроімчука, названого серед мешканців села Тропової. Даніел переселився до Шаргорода у 1806 році й бажав залишитися там. (ДАХмО-225-1д-504, PDF-сторінки 102–103)

На PDF-сторінці 142 під № 1 названо Рувина Беркова сина з приміткою про переселення до Шаргорода Ямпільського повіту Подільської губернії у 1804 році. (ДАХмО-225-1д-504, PDF-сторінка 142)

Ці згадки не означають, що справи містять окремий або повний перепис Шаргородської громади. Подібні примітки у справах 501 і 504 не слід автоматично рахувати як різні родини: тотожність записів між цими справами ще не встановлена.

Метричні книги

РокиАрхівна справаПосиланняПримітка
1838ДАХмО-227-1-3083ВікіДжерелаПідшивка, див. 582
1842-1880ДАВіО-904-26-1ВікіДжерелаСмерть
1844ДАХмО-227-1-57ВікіДжерелаПідшивка
1844ДАХмО-277-1-57аВікіДжерелаПідшивка
1844ДАХмО-277-1-57бВікіДжерелаПідшивка
1844-1871ДАВіО-904-26-2ВікіДжерелаШлюб
1845ДАХмО-227-2д-302ВікіДжерелаПідшивка
1846-1864ДАВіО-904-26-3ВікіДжерелаНародження
1846ДАХмО-227-2д-324ВікіДжерелаПідшивка
1848-1849ДАХмО-277-1-58ВікіДжерелаНародження
1848ДАХмО-227-1д-311ВікіДжерелаПідшивка
1852ДАХмО-227-2д-652ВікіДжерелаВипис про народження
1866-1884ДАВіО-904-26-24ВікіДжерела, Сергій Фазульянов - Google Drive
1871-1917ДАВіО-904-26-164ВікіДжерела, Сергій Фазульянов - Google DriveРозлучення
1872-1894ДАВіО-904-26-41ВікіДжерела, Сергій Фазульянов - Google DriveШлюб
1885-1900ДАВіО-904-26-82ВікіДжерела, Сергій Фазульянов - Google DriveНародження
1885-1917ДАВіО-904-26-165ВікіДжерела, Сергій Фазульянов - Google DriveСмерть
1901-1917ДАВіО-904-26-174ВікіДжерела, Сергій Фазульянов - Google DriveНародження

Дотичні справи

ЧасАрхівна справаНазваПосилання
1855-1859ЦДІАК-442-90-428По відношенню Міністерства внутрішніх справ з додатком Шаргородського єврейського товариства про звільнення його від поставки недостачі рекрутів
1919ЦДАВО-3301-2-42Телеграма голови єврейської громади про погроми у м. Шаргород і м. МурафаЦДАВО - Архіум

Footnotes

  1. Архив Юго-Западной России. Часть 5. Том 2. Выпуск 1: Переписи еврейского населения в Юго-Западном крае в 1765–1791 гг.. Київ, 1890. Окрема пагінація документів, с. 714, 719, PDF-сторінки 1030, 1035; заголовок перепису Летичівського повіту від 27 лютого 1765 року та перелік представників Шаргорода. ↩ ↩2

  2. В. Лукин, А. Соколова, Б. Хаймович. 100 еврейских местечек Украины. Вып. 2: Подолия. Санкт-Петербург: видавець А. Гершт, 2000. С. 29. ↩

  3. В. Лукин, А. Соколова, Б. Хаймович. 100 еврейских местечек Украины. Вып. 2: Подолия. Санкт-Петербург: видавець А. Гершт, 2000. С. 36. ↩

  4. Архив Юго-Западной России. Часть 5. Том 2. Выпуск 1: Переписи еврейского населения в Юго-Западном крае в 1765–1791 гг.. Київ, 1890. Окрема пагінація документів, с. 725, PDF-сторінка 1041; підсумковий податковий запис Шаргорода з приписаними поселеннями. ↩

  5. Архив Юго-Западной России. Часть 5. Том 2. Выпуск 1: Переписи еврейского населения в Юго-Западном крае в 1765–1791 гг.. Київ, 1890. Окрема пагінація документів, с. 437, 448–449, PDF-сторінки 735, 746–747; заголовок перепису 1784 року та реєстр Шаргородського кагалу. ↩ ↩2

  6. Архив Юго-Западной России. Часть 5. Том 2. Выпуск 1: Переписи еврейского населения в Юго-Западном крае в 1765–1791 гг.. Київ, 1890. Окрема пагінація документів, с. 558, 567, PDF-сторінки 864, 873; заголовок перепису Летичівського повіту 1787 року та реєстр Шаргородського кагалу. ↩ ↩2

  7. Топографічний опис Подільської губернії 1799 р. Вінницький, Ямпільський, Брацлавський повіти / за ред. Ю. В. Легуна. Вінниця: ТОВ «Нілан-ЛТД», 2017. 396 с., іл. ISBN 978-966-924-616-5. С. 218–221. ↩ ↩2 ↩3

  8. ДАКО, ф. Р-3050, оп. 1, спр. 231, арк. 7, PDF-сторінка 10, таблиця відомостей про погроми, запис №30 «Шаргород». Читання рядків, граф і скорочення «Чер.» надане користувачем; числа 19 та 20 стоять у графі року. Для листопада 1920 року прочитано скорочення, а не повну назву військової частини. ↩ ↩2 ↩3

  9. ДАКО, ф. Р-3050, оп. 1, спр. 231, арк. 11, PDF-сторінка 20, запис №5 «Шаргород»: шість погромів, 1000 постраждалих сімейств, перелік дат і виконавців. Позначення українського формування у п’ятому пункті лишається непевним. ↩ ↩2

  10. ДАКО, ф. Р-3050, оп. 1, спр. 243, арк. 5 зв., PDF-сторінка 10, відомість про вбитих під час погрому в Мурафі, складена 2 грудня 1921 року, записи №53–57. Читання надане користувачем; заняття №55–56 прочитані непевно. ↩

  11. ДАКО, ф. Р-3050, оп. 1, спр. 231, арк. 32, PDF-сторінка 49, відомості про погроми в Подільській губернії, повідомлення №82 «Шаргород»; заголовок розділу — арк. 29, PDF-сторінка 46. Читання надане користувачем; знак питання при числі 21 збережено. ↩

  12. ДАКО, ф. Р-3050, оп. 1, спр. 231, арк. 11 зв., PDF-сторінка 21, перелік установ, субсидованих Єврейським громадським комітетом допомоги потерпілим від погромів, рядок про школу в Шаргороді. ↩

  13. ДАКО, ф. Р-3050, оп. 1, спр. 231, арк. 68, PDF-сторінка 98, запис №8 про Могилівський повіт: уповноважений, адреса й пункти зв’язку. Читання надане користувачем. ↩

  14. Ф. А. Винокурова. «Створення та діяльність єврейських органів місцевого самоврядування у 20–30-і роки ХХ ст. (огляд архівних джерел)». Наукові записки ВДПУ. Серія: Історія. Вінниця, 1999. Вип. 1. С. 150–151, прим. 6 на с. 154. Архівний документ наведений за авторкою. ↩

  15. Список непрацездатних єврейських робітників будівництва мосту в Трихатах, 11 серпня 1943 року. Державний архів Одеської області, ф. Р2242, оп. 1, спр. 1502, арк. 244, №1–4, №6–7, №11, №13. Цифрова копія: USHMM, Odessa Oblast Archives records, RG-31.004M, мікрофільм 0004, кадр 2716, RG-31.004M.0004.00002716.jpg. Читання надане користувачем; повтори місця проживання в таблиці враховані. ↩

  16. Мататіас Карп. Cartea neagră. Vol. 3: Transnistria. Бухарест: «Дачія Траяна», 1947. С. 385–386, документ №214, уривок спогаду колишнього голови комітету Шаргородського гетто доктора М. Тайха; у PDF — сторінки 402–403. Прізвища наведені без установлених повних імен; зв’язки між різними підрахунками груп не уточнені понад виклад свідка. ↩ ↩2

  17. Мататіас Карп. Cartea neagră. Vol. 3: Transnistria. Бухарест: «Дачія Траяна», 1947. С. 386, документ №215, уривок спогаду М. Каца; у PDF — сторінка 403. М. Каца, автора могилівського спогаду, не ототожнено з Моше Кацом із Джуринського гетто. ↩

Вигляд графа

Зворотні посилання