Генеалогія Шаргородщини

Калинівка (Шаргородська)

7 хв читання

Калинівка (Шаргородська) — село, історія якого пов’язана з Шаргородським монастирем: тут був базиліанський осередок, а згодом село належало православній обителі.

Історія

1749–1752

За дослідженням Беати Лоренс, базиліан із Калинівки переніс до Шаргорода Станіслав Любомирський. Актом від 13 січня 1749 року він передав їм церкву Івана Предтечі з притулком, а актами 1751–1754 років — будинок навпроти неї. 12 листопада 1752 року Любомирський підписав у Рівному фундаційний акт, який підпорядковував Калинівський монастир Шаргородському. Ці дати розмежовують надання приміщень у місті й оформлення відносин між двома осередками; точної дати фізичного переселення ченців цей виклад не встановлює (Bazylianie prowincji koronnej w latach 1743–1780, 2014, с. 187, прим. 9).

У наведеному нижче описі 1901 року переселення датовано 1748 роком. Лоренс наводить дату акта про передання церкви — 1749 рік; без окремого свідчення про саме переселення ототожнювати ці дві події не слід.

1799

У топографічному описі Калинівку названо селом, що належало Шаргородському Свято-Миколаївському чоловічому монастирю. Зазначено, що монастиреві вона дісталася від базиліан, яким її було надано фундушем полоцького воєводи Сосновського з умовою заснувати й утримувати училище для юнацтва в тому містечку. Село лежало на косогорах біля невеликого болотистого озерця й було оточене молодим лісом. У маєтку був невеликий дерев’яний панський будинок із кількома звичайними плодовими деревами; нижче будинку, біля болотистого ставу, — невелика корчма. На річці Лозовій працював невеликий борошномельний млин на два постави. У невеликій пасіці було 132 вулики, але після посухи попереднього року роїння не було.

У господарстві монастирського двору, за описом, було не більш як 27 голів великої рогатої худоби й 38 овець. Молоко та інші продукти часом ішли на утримання ченців, духовних і консисторських осіб та прислуги в Шаргороді. За три версти праворуч від села, за лісом, був невеликий хутір з одним двором, де монастирська худоба паслася, а для неї заготовляли сіно. Піддані були хліборобами й нічого не платили монастиреві. Щороку вони відробляли два дні на тиждень, а взимку — один. У лісах росли переважно осики, дуби, берези й верби, мало придатні для будівництва; струмок у маєтку був надто маловодний для млина. Ґрунт був піщаним, місцями — придатною для обробітку глиною; шар родючого чорнозему перевищував аршин, а придатного для будівництва каменю поблизу було мало. Опис нараховує 44 підданські двори, 200 чоловічих і 199 жіночих душ. (Топографічний опис Подільської губернії 1799 р. Вінницький, Ямпільський, Брацлавський повіти, за ред. Ю. В. Легуна. Вінниця: ТОВ «Нілан-ЛТД», 2017. 396 с. ISBN 978-966-924-616-5. С. 188.)

На 1828 рік не подали документів на підтвердження шляхетства такі шляхтичі (ДАВіО-177-1-1208_63):

  • Єдлінський Іван Степанів
  • Камінський Яків Іллів
  • Умінський Юзеф Антонів

На 1850 рік у Калинівці було державних селян: 263 чоловіки, 272 жінки (ДАВіО-177-1-1182а).

14 червня 1856 року Межовий департамент Сенату видав указ № 1740 у справі про землі й межі між державними селами Калинівкою та Плебанівкою і приватним селом Івашківцями. У викладі справи зазначено, що провадження почалося 1836 року на вимогу єпархіального начальства; Калинівка тоді належала Шаргородському монастирю, а згодом перейшла до державного відомства. Суперечка Калинівки з власником Івашківців Дембицьким стосувалася лугу у верхів’ї Івашківського ставу, острова посеред ставу та вирубування лісу на вільховому лузі.1

Обидві сторони подали опис меж 1783 року, складений за розпорядженням тодішнього власника Сосновського під час передачі Калинівки духовенству. У ньому межу визначали природними урочищами — річкою Лозуватою та ставом. Дембицький додатково подав опис 1752 року, за яким Калинівська межа не охоплювала берега річки та сінокосів із порослю. Повітовий суд узяв за основу цей давніший опис і присудив спірні луг, острів та нанос землі Дембицькому; Подільська цивільна палата підтримала це рішення. Натомість Палата державних маєтностей і начальник губернії наполягали на описі 1783 року.2

Межовий департамент Сенату постановив затвердити межі за природними урочищами, названими в описі 1783 року. Для виконання належало надіслати укази Подільській цивільній палаті й Палаті державних маєтностей та повернути першій провадження з планами. Точного положення цієї межі на сучасній карті наведений опис не встановлює.3

За обкладинкою, справу вела Подільська духовна консисторія, 4-й стіл: її розпочали 20 жовтня 1855 року й закінчили 8 серпня 1856 року; вона містить 18 аркушів.4

"Волости и важнейшие селения Евр. России, вып. III" (1885) – № 1059

Колишнє державне село на річці Тепличці.

Дворів 126, мешканців 724.

Православна церква, ярмарка.

" Приходы и церкви Подольской епархии (1901)"

Калинівка с. – розташоване на плоскогір’ї, біля незначного струмка, який колись у селі був загачений.

Зі причтовою садибою межує ліс, що належить Шаргородському монастирю; тут же за селом є невеликий так званий Калинівський став зі млином, що також є власністю Шаргородського монастиря.

Місцевість здорова; ґрунт – суглинисто-піщаний.

Тут, у Калинівці, здавна був православний монастир, котрий під час воєн XVII ст. перестав існувати. У 1718 році власник Шаргорода Александр Конецпольський відновив монастир і ввів до нього базиліан. У 1748 р. бализіанський монастир був переведений Станіславом Любомирським до Шаргорода.

Після приєднання Поділля до Росії та перетворенням Шаргородського базиліанського монастиря на православний, К. була подарована Шаргородському православному монастирю, а 1842 р. надійшла до сфери Палати державної власності.

Нині населення К. складається суто зі православних селян-малоросів, числом 447 ч. і 426 ж., котрі займаються землеробством, а також ремеслами: ткацьким, теслярським, столярним, чобітним і кушнірським; чимало селян прямує на заробітки до Бессарабської губ. або сусідніх економій.

1904

У списку запасних нижніх чинів Шаргородської волості під рубрикою «с Калиновки» наведено:

  • Барбелюк Мойсей Петров
  • Крымка Емельян Авксентиев (холост)
  • Когут Стефан Евфимиев

Продовження на ст. 93:

  • Перевертах Леонтий Романов
  • Павловский Василий Герасимов (холост)
  • Студоляк Сафроний Леонтиев
  • Студоляк Онисим Кириллов
  • Флентюк Дионисий Семенов

(ДАХмО-121-1-606, продовження на ст. 93)

1905

Під рубрикою «с. Калиновка» у відомостях про сімейства запасних нижніх чинів, призваних на дійсну службу в березні 1905 року, для Калинівки на ст. 359–361 наведено такі імена:

  • Мойсей Петрво Барбелюк
  • Емельян Авксентиев Крымка (холост)
  • Стефан Евфимиев Когут
  • Леонтий Романов Перевертах
  • Василий Герасимов Павловский (холост)
  • Сафроний Леонтиев Студоляк (холост)
  • Онисим Кириллов Студоляк (холост)
  • Дионисий Семенов Флинтюк

Ці імена вже трапляються у списку 1904 року вище; тут вони наведені в окремій рубриці за березень 1905 року. Записи також містять докладні відомості про дружин, дітей і майно призваних (ДАХмО-121-1-606, ст. 359–361).

1925 — сільрада за районуванням 1923 року

У довіднику Населені місця Поділля (1925) Калинівка записана у складі Калинівської сільради Шаргородського району (рядок 110501). Колонка сільрад позначена за районуванням 1923 року; основу видання становлять описи районів на 1 січня 1924 року, опрацьовані в адміністративних межах на 1 січня 1925 року. Це свідчення післяреформеної належності села, а не окремий акт його передачі саме 1923 року (друк. с. 246; передмова, с. V–IX).

Реєстратори

Переписи та ревізії

РокиАрхівна справаПосиланняПримітка
1811ДАВіО-177-1-1097Сергій Фазульянов - Google DriveРевізька казка, духовні селяни
1834ДАВіО-177-1-1150Сергій Фазульянов - Google DriveПідшивка, див. 12. Ревізька казка, селяни
1858ДАВіО-177-1-1199Сергій Фазульянов - Google DriveПідшивка, див. 1284 Ревізькі казки, військові
1858ДАВіО-177-1-1199Сергій Фазульянов - Google DriveПідшивка, див. 1284. Ревізькі казки, військові.
1888ДАВіО-331-1-10Посімейний список селян, відставних солдатів та їхніх синів с. Калинівки; 52 арк. (опис ДАВіО, ф. 331, оп. 1). ☠️ Фонд 331 — у переліку фондів із дустом (ДАВіО, с. 6).
ДАВіО-331-1-19Люстраційний список с. Калинівки Шаргородської волості; 10 арк. (опис ДАВіО, ф. 331, оп. 1). ☠️ Фонд 331 — у переліку фондів із дустом (ДАВіО, с. 6).

Дотичні справи

ЧасАрхівна справаНазваПосиланняПримітка
1833-1858?ДАВіО-472-1-275Справа про встановлення меж між селами Калинівкою, Плебанівкою й Івашківцями
1853ЦДІАК-442-1-11163Справа про випадання граду в сс. Плебанівці та Калинівці Могилівського п. і с. Супруньківцях Ушицького п. Подільської губ. та надання допомоги селянам, що постраждали від нього.
1855-1856ДАХмО-315-1-4384Справа про встановлення межі між земельними ділянками Шаргородського монастиря та селами Івашківці та КалинівкоюFamilySearch
1914-1915ДАХмО-234-1-11569Щодо прохання селянина Мельника В.Н. про видачу позики на купівлю 5 дес. 83 саж. землі при с. Калинівка в селянина Васютіна К.Д.

Footnotes

  1. ДАХмО, ф. 315, оп. 1, спр. 4384, арк. 14–15, кадри 15–16. Копія указу Межового департаменту Сенату від 14 червня 1856 року № 1740. ↩

  2. ДАХмО, ф. 315, оп. 1, спр. 4384, арк. 15 зв.–17, кадри 17–18. Копія указу Межового департаменту Сенату від 14 червня 1856 року № 1740. ↩

  3. ДАХмО, ф. 315, оп. 1, спр. 4384, арк. 17 зв.–18, кадр 19. Копія сенатського рішення про межі. ↩

  4. ДАХмО, ф. 315, оп. 1, спр. 4384, обкладинка, кадр 1. Справа про встановлення межі між земельними ділянками Шаргородського монастиря та селами Івашківці й Калинівка, 20 жовтня 1855 — 8 серпня 1856 року, 18 арк. ↩

Вигляд графа

Зворотні посилання