Генеалогія Шаргородщини

Шаргородський православний монастир

31 хв читання

Шаргородський православний монастир — чернеча обитель у Шаргороді, утворена 1794 року, коли базиліанський монастир перетворили на православний. При ньому діяли духовні навчальні заклади, а в 1836–1861 роках він був резиденцією вінницьких єпископів-вікаріїв. Стаття охоплює базиліанську передісторію, православну обитель, семінарію й училище при ній та подальше використання монастирського комплексу.

Іменні відомості про братію, учнів і викладачів допомагають досліджувати місцеві родини та освітні й службові шляхи. Документи про будівлі, землі й спори із сусідами висвітлюють господарство монастиря та його відносини з мешканцями Шаргорода й навколишніх сіл.

Figure

Вид на комплекс Миколаївського монастиря в Шаргороді, 19 вересня 2018 року. Фото користувача Posterrr. Джерело. Ліцензія CC BY-SA 4.0. Без змін.

Історія

1749–1752

Базиліани заснували монастир у Шаргороді й організували при ньому навчання юнаків (П.Є.В. (1865) № 20).

За дослідженням Беати Лоренс, Станіслав Любомирський актом від 13 січня 1749 року передав базиліанам із Калинівки церкву Івана Хрестителя в Шаргороді з притулком при ній. Актами 1751–1754 років їм надали для проживання будинок навпроти церкви. 12 листопада 1752 року Любомирський підписав у Рівному фундаційний акт, який підпорядковував Калинівський монастир Шаргородському. Тому 1752 рік можна пов’язувати з фундаційним оформленням обителі, але не вважати точною датою першого прибуття ченців до міста.1

Близько 1782

За Беатою Лоренс, Юзеф Сосновський близько 1782 року висловив бажання перенести монастир і колегіум на ділянку колишнього Шаргородського замку; на час укладення угоди його дружини Теклі Сосновської з ректором Йорданом Міцкевичем 1788 року перенесення вже відбулося. Отже, облаштування на замковій території було пізнішим етапом, відмінним від фундаційного оформлення 1752 року.2

1794

Училище базиліан скасували, а їхній монастир перетворили на православний монастир першого класу.3

1796

17 лютого ректором Шаргородської семінарії став архімандрит Шаргородського монастиря Гаврило (П.Є.В. (1865) № 21).

1797

Преосвященний Іоанникій, перший єпископ подільський за російського панування, відкрив духовне повітове училище в одному корпусі з монастирем (П.Є.В. (1863) № 14).

Вчителем проформи в Шаргородській семінарії був Алексій Жильцов (П.Є.В. (1865) № 21).

1798

Ім’я вчителя інфіми Шаргородської семінарії наведене як Голосов (П.Є.В. (1865) № 21).

1799

Топографічний опис називає монастир першокласним архімандричим чоловічим, мурованим, із мурованою огорожею. У ньому було 16 ченців, окрім настоятеля-архімандрита. Нову муровану церкву ще будували, а богослужіння правили в обладнаній для цього каплиці. Тимчасово в монастирі перебував архієрей зі своїм причтом. Утримання братії забезпечували доходи й господарство належного монастирю села Калинівки.4

Імператорським указом осідок архієпископа визначили в Кам’янці, тож єпископ Іоанникій переїхав туди із Шаргорода (П.Є.В. (1863) № 14, П.Є.В. (1865) № 20).

Префектом і вчителем Шаргородської семінарії став парох Церкви Івана Предтечі Андрій Кисилевський.5

Вчителем нижнього граматичного класу став Павло Слотвинський, випускник Київської академії (П.Є.В. (1865) № 21).

1800

Гаврила звільнили з посади ректора Шаргородської семінарії. Опис 1865 року називає два можливі місця його подальшого перебування: Києво-Печерську лавру або Київський Онуфріївський Жаботинський монастир. Новим ректором запросили Іннокентія Ставицького, префекта й учителя богослов’я Київської академії (П.Є.В. (1865) № 21).

Архімандрита Гавриїла звільнили від управління Шаргородським монастирем першого класу за синодальним указом від 10 квітня 1800 року, призначивши пенсію 300 рублів на рік (ЦДІАК, ф. 127, оп. 215, спр. 25, арк. 6, кадр 7).

Учнем нижнього граматичного класу став студент Гаврило, у чернецтві Георгій Ящуринський. 1806 року він став парохом кафедрального Івано-Предтеченського собору в Кам’янці та вчителем Кам’янецької семінарії (П.Є.В. (1865) № 21).

Вчителем арифметики та польської мови став випускник Київської академії Сава Стрілецький; викладав до 1801 року (П.Є.В. (1865) № 21).

Вчителем російської мови став монах Шаргородського монастиря ієродиякон Гурій (П.Є.В. (1865) № 21).

1801

Вчителем нижнього граматичного класу став студент Петро Томашкевич; вчителював до 1806 року.5

Вчителем основ латини та малювання став студент Кирило Ілліч; вчителював до 1806 року.5

Вчителем історії та географії став студент Федір Соколович; вчителював до 1806 року, пізніше був Могилівським протоієреєм.5

Вчителем польської мови став студент Василь Радавський; вчителював до 1806 року.5

Вчителем арифметики став студент Андрій Рибицій; вчителював до 1806 року.5

1802

Викладати німецьку мову в Шаргородській семінарії почав ієродиякон Феофан, який вивчав її у Збаражі, що тоді належав до Австрії. Згодом він викладав також польську мову, а 1809 року його перевели до Свято-Троїцького монастиря в сані ієромонаха (П.Є.В. (1865) № 21).

Викладати історію та географію почав випускник Київської академії Костянтин Моравський. Згодом він викладав також вищу граматику, поезію, математику, співи, грецьку, російську та польську мови (П.Є.В. (1865) № 21).

Кілька місяців французьку мову в Шаргородській семінарії викладав німець Йозеф Розенберг (П.Є.В. (1865) № 21).

Вчителем французької мови став відставний капітан, випускник Імператорського суходільного кадетського корпусу, ветеран облог Хотина та Ізмаїла Василь Прозоровський (П.Є.В. (1865) № 21).

1803

Ієродиякон Шаргородського Миколаївського монастиря Афанасій тимчасово мешкав у Київському Миколаївському монастирі. 24 червня він вирушив до Видубицького монастиря й на зворотному шляху потонув у Дніпрі. Знайдене поблизу Видубицького монастиря тіло відправили туди для поховання. Про це повідомив ризничий ієромонах Трифон у рапорті, отриманому Київською духовною дикастерією 27 червня. Намісник ігумен Давид не підписав рапорт через хворобу. Паспорт Афанасія, раніше заявлений у монастирі, після його смерті не знайшли (ЦДІАК, ф. 127, оп. 197, спр. 131, арк. 1, кадр 2).

У реєстрі майна від 26 червня записано два голландські червінці, 7 рублів 65 копійок сріблом, 30 рублів асигнаціями та 72 копійки мідними грішми. Серед речей були канонник у футлярі, пачка паперів і листів, двоє чоток, два маленькі чайники — мідний без кришки та фаянсовий, чайна чашка, ложки, ніж із виделками й дорожні окуляри. Опис також перелічує одяг, білизну, п’ять подушок, парасольку, скриньку з паперами та ліками, коня з упряжжю й повозкою. Окремо зазначено одяг, виданий для тіла покійного. Реєстр підписав ієромонах Трифон; він засвідчує склад описаного майна, але сам по собі не встановлює його подальшої долі (ЦДІАК, ф. 127, оп. 197, спр. 131, арк. 2–2 зв., кадри 3–4).

Рапорт Київського Миколаївського монастиря від 4 серпня повідомляє, що речі й гроші Афанасія передали за описом під розписку соборному ієромонаху Києво-Печерської лаври Іоанникію. Він діяв за довіреністю настоятеля Шаргородського монастиря та ректора Подільської семінарії архімандрита Іннокентія. Вимогу про видачу майна доставив 3 серпня спеціально посланий семінарист Ставецький; про виконання повідомили Шаргородський монастир. Рапорт від намісника Давида з братією надійшов до Київської духовної дикастерії 5 серпня. Це засвідчує передачу майна уповноваженому одержувачеві, але не його подальше використання (ЦДІАК, ф. 127, оп. 197, спр. 131, арк. 11, кадр 12).

1804

Префектом Шаргородської семінарії став випускник Київської академії, вчитель граматики, грецької та німецької мов Симеон Романовський (П.Є.В. (1865) № 21).

Вчителем французької мови став студент Ананія Соколович (П.Є.В. (1865) № 21).

1806

Віце-ректором Шаргородської семінарії та архімандритом Шаргородського Миколаївського монастиря став ветеран лейбгвардії, колишній місіонерський священник, вчитель вищої математики Александро-Невської академії французької мови Феофан Михайловський; він займав посаду віце-ректора до 1811 (П.Є.В. (1865) № 21).

1 вересня вчителем вищого граматичного класу став випускник Шаргородської семінарії Микола Шпачинський (П.Є.В. (1865) № 21).

Вчителем нижнього граматичного класу та французької мови став студент Ананія Шакалович (П.Є.В. (1865) № 21).

Вчителем малювання став студент Максим Добранський (П.Є.В. (1865) № 21).

Вчителем нижнього граматичного класу став студент Іван Рибицький; вчителював до 1808 року.5

1808

Префектом семінарії знову став Андрій Киселевський, а його попередника Симеона Романовського перевели до Кам’янецької семінарії.5

Вчителем середнього граматичного класу став Іван Рибицький (П.Є.В. (1865) № 21).

Вчителем нижнього граматичного класу та арифметики став студент Амвросій Багоцький (П.Є.В. (1865) № 21).

Вчителем малювання став студент Іван Ярецький; вчителював до 1810 року.5

1809

У Шаргородській семінарії навчався Олександр Лепницький — священницький син із села Ситківців Липовецького повіту Київської єпархії. Відомість про нього в оригіналі надіслали до Київської духовної дикастерії 6 квітня 1809 року; 21 травня Подільська духовна консисторія постановила повідомити дикастерію про це попереднє надсилання. Документ підписав архімандрит Кам’янецького монастиря першого класу, ректор Подільської семінарії Стефан; серед підписантів також зазначено помічника секретаря 14-го класу, чиє прізвище прочитано як Митолевич (?), і канцеляриста Дмитровецького. Ця згадка засвідчує навчання Лепницького, але не встановлює загальної кількості учнів Київської єпархії в семінарії.6

1810

Префектом Шаргородської семінарії, вчителем риторики та французької мови став новий парох Церкви Івана Предтечі Петро Зущинський, доти вчитель Кам’янецької семінарії, випускник Київської академії (П.Є.В. (1865) № 21).

1 вересня вчителем нижнього граматичного класу став випускник Кам’янецької семінарії Григорій Адьясівич (П.Є.В. (1865) № 21).

Того ж вересня вчителем малювання став студент Яків Білинський (П.Є.В. (1865) № 21).

1811

Вереснева відомість № 56 називає десятьох ченців і послушників Шаргородського Миколаївського монастиря, які перебували в обителі на час її складання. Вік кожного з них наведено в таблиці:7

ОсобаСтан або посадаВік, років
ФеофанНастоятель, архімандрит43
ІларіонКазначей, ієромонах71
РафаїлІєромонах52
АнтонійІєромонах64
СерафимІєродиякон40
ІгнатійМонах51
ФеофілМонах48
Григорій ПорубиновськийПослушник, священник70
Іван КолодницькийПослушник, священник68
Андрій МогировськийПослушник41

Документ підписав архімандрит Феофан. У відомості прямо зазначено, що померлих і переведених за указами до неї не вносили: це перелік наявного складу, а не всіх осіб, які колись належали до обителі. Дня місяця в даті не зазначено.7

Окрема ревізійна відомість № 56 за той самий місяць обліковує при монастирі 37-річного Костянтина Аркадієва, новохрещеного з євреїв у Курській губернії. У вступі його також названо сином Маркова, а найменування Аркадієв пояснено ім’ям хрещеного батька. Документ згадує його перебування при монастирі на господарській службі та повідомлення Подільського губернського правління про проживання при монастирях у числі послушників. Відомість підписав Костянтин Аркадієв; священник Григорій Порубиновський засвідчив її. Цей окремий запис не слід зараховувати до підсумку десятьох осіб у відомості братії.8

У вересні вчителем нижчого граматичного класу, нижчої арифметики, історії та географії став випускник Київської академії Сильвестр Адьясівич; 1814 року його перевели до Кам’янецької семінарії (П.Є.В. (1865) № 21).

1813

Вчителем нижчої граматики, нижчої арифметики та польської мови став випускник Кам’янецької семінарії Стефан Янковський (П.Є.В. (1865) № 21).

1814

Викладача історії та вищої географії Шаргородської семінарії Миколу Шпачинського архієпископ представив до отримання оберофіцерського звання.5

До Шаргородської семінарії з Кам’янецької перевели вчителя вищої граматики, вищої арифметики та німецької мови; 1816 року він став священником.5

До викладачів Шаргородської семінарії долучився вихованець Кам’янецької семінарії Василь Гречулівич; пізніше став протоієреєм.5

1815

До викладачів Шаргородської семінарії долучився вихованець Кам’янецької семінарії Яків Краснопольський.5

1816

У вересні до викладачів Шаргородської семінарії долучився вчитель Кам’янецької семінарії Августин, у ченецтві Анатолій, Мартиновський.5

Того ж вересня до вчителів семінарії долучився Захарія Ханичковський (П.Є.В. (1865) № 21).

1821

6 лютого Синод затвердив виділення 2500 рублів училищних коштів на ремонт училищного будинку, а решту робіт передбачили забезпечити монастирськими матеріалами й робітниками. Рішення та свідчення про роботи наведено в розділі Стан будівель і ремонт училища.9

30 жовтня в Києво-Печерській лаврі помер колишній настоятель Шаргородського монастиря архімандрит Гавриїл Строчевський. Він залишив капітал у 4000 рублів для підтримки бідних учнів київських духовних навчальних закладів (ЦДІАК, ф. 127, оп. 215, спр. 25, арк. 1, 6–7, кадри 2, 7–8).

1829

Освятили головну монастирську церкву — церкву святого Миколая (П.Є.В. (1863) № 14).

1833

25 вересня Матвія Іванова Гадзінського перевели з Воронезької семінарії до Шаргородських училищ інспектором і вчителем вищого відділення (П.Є.В. 1861).

Того року перебудували монастирську церкву св. Миколая й облаштували новий купол (П.Є.В. (1863) № 14).

1836

Ректором Шаргородських училищ став священник Церкви Івана Предтечі Матвій Іванів Гадзінський (П.Є.В. 1861).

9 травня запровадили вікаріатство. Відтоді вікарії Подільської єпархії мали титул вінницьких єпископів, а їхньою резиденцією став Шаргородський першокласний Миколаївський монастир, яким вони керували.

31 травня вінницьким єпископом став Євгеній, який до того був архімандритом Пінського першокласного монастиря та ректором Мінської семінарії (П.Є.В. (1862) № 22).

1839

Вчителем Святого Письма та біблійної історії Шаргородської семінарії став кандидат Порфирій Семенович Пашута, випускник Київської академії. 1840 року його перевели до Подільської семінарії (П.Є.В. (1865) № 24).

1841

10 квітня помер вінницький єпископ Євгеній.

20 липня вінницьким єпископом став Юстин, який до того був архімандритом Чернігівського першокласного Єлецького монастиря та ректором Чернігівської семінарії (П.Є.В. (1862) № 22).

1842

27 липня вінницького єпископа Юстина перевели вікарієм до Новгородської єпархії.

15 серпня вінницьким єпископом став Афанасій, який до того був ректором Санкт-Петербурзької академії (П.Є.В. (1862) № 22).

1847

13 січня вінницький єпископ Афанасій став єпископом саратовським і царицинським, а згодом — архієпископом астраханським (П.Є.В. (1862) № 22).

9 березня вінницьким єпископом став Євсевій, який до того був ректором Санкт-Петербурзької академії.

1848

Інспектором та вчителем Шаргородських училищ став кандидат Павло Федор. Подвисоцький, випускник Київської академії; 1854 року його перевели до Подільської семінарії.10

1850

19 грудня вінницький єпископ Євсевій став єпископом самарським і ставропольським (П.Є.В. (1862) № 22).

1851

20 січня вінницьким єпископом став Макарій, який до того був ректором Санкт-Петербурзької академії. Згодом він став єпископом тамбовським та архієпископом харківським (П.Є.В. (1862) № 22).

1855–1856

У справі про колишні монастирські землі Сенат 14 червня 1856 року затвердив межі за описом 1783 року. Подробиці спору Калинівки з власником Івашківців наведено в розділі Землі та спори із сусідами.11

1858–1860: переходи з училища на службу

Учитель Шаргородського духовного повітового училища Іван Завадовський клопотався про посаду письмоводителя при архієпископі. Під час розгляду прохання зазначили дві перешкоди для його призначення на посаду X класу цивільної служби: він ще належав до духовного стану й не мав класного чину. Завадовському належало спершу просити про звільнення з духовного стану та отримання чину; про це йому повідомили через правління Подільської семінарії. Резолюція не засвідчує здійсненого призначення.12

Відрахованого з вищого відділення Шаргородського училища Антона Танашевича консисторія визнала здатним до канцелярської служби й постановила звільнити з духовного стану та прийняти до своїх канцелярських служителів понад штат, до подальшого рішення. Перш ніж виконати рішення, протокол належало подати єпископові на затвердження.13

1859

Ізраїля, ректора й професора богословських наук Київської духовної академії, призначили вінницьким єпископом і вікарієм Подільської єпархії та настоятелем Шаргородського першокласного Миколаївського монастиря (П.Є.В. (1864) № 25).

1860

13 січня 1860 року канцелярський служитель Антон Мартиріїв син Танашевич склав присягу. До неї його привів священник Євгеній, прізвище якого прочитане лише частково — «Стру…». Цей запис засвідчує, що колишній учень училища вже перебував на канцелярській службі, хоча сам по собі не встановлює точної дати його призначення.14

1861

4 серпня імператорським указом скасували вікаріатство на Поділлі (П.Є.В. (1862) № 22).

26 жовтня помер ректор Шаргородського духовного училища, магістр богослов’я, протоієрей Матвій Іванів Гадзінський. Йому було 56 років (П.Є.В. 1861).

1862

12 серпня вчителя Шаргородського духовного училища Петра Смеречинського рукоположили в сан священника для села Борова Ямпільського повіту.

30 червня Олексія Шостаковського, сина священника із села Кудівці Літинського повіту, відрахували з Шаргородського училища й звільнили з духовного звання, щоб він міг вступити на цивільну службу (П.Є.В. 1862 № 17).

Після смерті протоієрея Гадзінського залишилася родина з дев’яти осіб без статків і навіть без власного будинку. Усупереч правилам, консисторія отримала імператорський дозвіл виплачувати родині пенсію, розраховану на основі платні Гадзінського за двома посадами — ректора й учителя (П.Є.В. (1862) № 22).

Після скасування вікаріатства монастирем щонайменше до 1863 року керував колишній подільський вікарій, вінницький єпископ Ізраїль (П.Є.В. (1863) № 14).

1863

До складу Шаргородського повітового училища входили:

  • наглядач; 1-й учитель — кандидат богослов’я Єфимій Андріїв Шеляговський, уродженець Чернігівської губернії та випускник Київської академії, на службі з 1854 року;
  • виконувач обов’язків інспектора; 2-й учитель — Лука Іванів Людкевич, парафіяльний священник Слободи-Шаргородської;
  • 3-й учитель — Хома Михайлів Левицький;
  • 4-й учитель — студент Арсеній Григорів Ляторовський;
  • 5-й учитель — Феодосій Ігнатіїв Слюсаревський (П.Є.В. (1863) № 1).

До керівництва Шаргородського першокласного Миколаївського монастиря входили:

  • керівник — преосвященний Ізраїль, вінницький єпископ і колишній вікарій Подільської єпархії;
  • виконувач обов’язків намісника — ієромонах Пимен (Павло Коропачинський);
  • скарбник — ієромонах Модест (Максим Козловський);
  • духовник — ієромонах Макарій (Матвій Бялостоцький) (П.Є.В. (1863) № 2).

29 жовтня служителя Шаргородського духовного повітового училища Миколу Кобржицького через хворобу звільнили за штат до Свято-Успенської церкви в Жванчику Ушицького повіту (П.Є.В. (1863) № 23).

1864

Почався спір із шаргородським міщанином Мошком Рабиновичем через будинок біля монастирської огорожі. Його перебіг у 1864–1880 роках розглянуто в розділі Землі та спори із сусідами.15

8 січня Феодосій Ковердинський, син священника, відрахований із вищого відділення Кам’янецького духовного повітового училища, став понадштатним послушником Шаргородського монастиря (П.Є.В. (1864) № 4).

18 лютого Віктор Самарський, син священника, відрахований із Шаргородського повітового училища, став послушником Подільського архієрейського дому (П.Є.В. (1864) № 7).

Послушника Шаргородського монастиря Дорофія Гвоздієвського прийняли до Київської єпархії та зарахували до числа послушників Києво-Братського першокласного монастиря (П.Є.В. (1864) № 7).

26 лютого Карпо Шелістович, син дяка, відрахований із середнього відділення Шаргородського духовного повітового училища, став послушником Бершадського монастиря (П.Є.В. (1864) № 8).

7 березня колишній учитель Шаргородського духовного повітового училища Хома Левицький обійняв посаду священника Стрітенської церкви в селі Іванківці Літинського повіту (П.Є.В. (1864) № 8).

5 травня ієромонаха Подільського архієрейського дому Іларіона перевели до Шаргородського Миколаївського монастиря (П.Є.В. (1864) № 12).

Скарбника Шаргородського монастиря, ієромонаха Модеста, нагородили набедреником (П.Є.В. (1864) № 12).

Ієромонаха Шаргородського монастиря остаточно прийняли до братства Почаївської лаври (П.Є.В. (1864) № 16).

5 вересня послушника Шаргородського монастиря Якова Шатковського призначили паламарем у селі Сапіжанка Ямпільського повіту (П.Є.В. (1864) № 20).

16 вересня Симеон Манзічевський, син паламаря із села Довгівці, отримав дозвіл навчатися в Шаргородському монастирі (П.Є.В. (1864) № 19).

17 вересня ієромонах Шаргородського Свято-Миколаївського монастиря Модест, отримавши дозвіл Синоду й білет від губернатора, вирушив до Єрусалима поклонитися Гробу Господньому (П.Є.В. (1864) № 20).

11 жовтня помер вінницький єпископ Ізраїль, колишній вікарій Подільської єпархії та керівник Шаргородського першокласного монастиря. 14 жовтня подільський єпископ Леонтій провів його похорон; Ізраїля поховали в землі монастирської Миколаївської церкви. До призначення настоятеля керування монастирем доручили архімандритові Єфрему, настоятелю Свято-Троїцького монастиря над Збручем (П.Є.В. (1864) № 21).

Ізраїль помер о 8-й ранку. Єпископ Леонтій визначив місце поховання на лівому кліросі, навпроти могили преосвященного Євгенія, вікарія Подільської єпархії, який помер 1841 року майже водночас з архієпископом Кирилом.

Тіло Ізраїля внесли до церкви й поклали на високий катафалк у труні, оббитій малиновим оксамитом. На відспівування зібралося багато причетників, зокрема з навколишніх сіл і містечок. (П.Є.В. (1864) № 25).

28 жовтня Шаргородському монастирю, як і деяким іншим, дозволили приймати на навчання коштом обителі вісьмох хлопців із духовного стану (П.Є.В. (1864) № 23).

Томашевського, відрахованого із Шаргородського училища, призначили сільським учителем у селі Лепятин Літинського повіту (П.Є.В. (1864) № 23).

19 грудня монаха Варсонського рукоположили в сан ієродиякона (П.Є.В. (1866) № 3).

1865

15 січня настоятелем Шаргородського першокласного монастиря став архімандрит Антоній, доти настоятель Бершадського заштатного монастиря. Тимчасовий настоятель Шаргородського монастиря Єфрем, настоятель Свято-Троїцького монастиря над Збручем, очолив Бершадський монастир (П.Є.В. (1865) № 3).

27 січня помер ієромонах монастиря Єлісей (П.Є.В. (1865) № 8).

За розпорядженням Антонія з Бершадського до Шаргородського монастиря перевели дяка Сильвестра Слободзінського, братчика Бершадської обителі (П.Є.В. (1865) № 3).

4 лютого рясофорного послушника Бершадського монастиря Андроника Кулицького зарахували до штатних послушників Шаргородського монастиря (П.Є.В. (1865) № 5).

5 лютого архімандрит Антоній звільнив виконувача обов’язків намісника Шаргородського монастиря від посади й перевів його до Гранівського монастиря. Новим намісником призначили ієромонаха Арістарха, а виконувачем обов’язків скарбника — монаха Іринея (П.Є.В. (1865) № 5).

26 березня ієродиякона монастиря Азарія перевели до Барського монастиря (П.Є.В. (1865) № 9).

26 березня ієродиякон Христофор отримав дозвіл оформити паспорт для шестимісячної поїздки до Київської, Воронезької та Херсонської губерній, щоб поклонитися святим мощам (П.Є.В. (1865) № 9).

21 червня колишнього міщанина Вінницьких хуторів Трохима Калінникова Слободянюка зарахували до духовного стану й числа послушників Шаргородського монастиря (П.Є.В. (1865) № 14).

27 вересня ієромонаха Арістарха звільнили з посади намісника Шаргородського монастиря, а замість нього призначили заштатного ігумена Афанасія (П.Є.В. (1865) № 21).

16 листопада дозволили оновити іконостас і розписати холодну церкву Шаргородського Свято-Миколаївського монастиря (П.Є.В. (1865) № 24).

1866

19 квітня служителя Шаргородського монастиря виключили з духовного звання (П.Є.В. (1866) № 11).

11 липня Шаргородському монастирю дозволили придбати позолочену чашу з приладдям і священницький одяг (П.Є.В. (1866) № 16).

Наглядач Шаргородського училища Єфимій Шеляговський увійшов до комітету зі складання церковно-історичного та статистичного опису Подільської єпархії (П.Є.В. (1866) № 2).

1867

24 січня за його власним проханням звільнений з духовного звання послушник Василій Бялковський (П.Є.В. (1867) № 5).

8 березня відрахований з середнього відділення училища Іван Гандзулевич призначений сільським вчителем с. Кусиківців Літинського повіту (П.Є.В. (1867) № 7).

23 березня відрахованого з вищого відділення Шаргородського духовного училища священницького сина Костянтина Чернявського призначено сільським вчителем у с. Пагурцях Літинського повіту (П.Є.В. (1867) № 10).

6 квітня до Шаргородського монастиря переведений послушник Бершадського монастиря Митрофан Добровольський (П.Є.В. (1867) № 9).

7 квітня ієромонах Никодим переведений до Гранівського монастиря (П.Є.В. (1867) № 9).

10 травня ієромонах Кам’янецького Свято-Троїцького монастиря Авксентій був переведений до Шаргородського монастиря (П.Є.В. (1867) № 11).

14 травня архімандрит Антоній нагороджений орденом Анни 2 ступеня, прикрашеним імператорською короною (П.Є.В. (1867) № 14).

20 червня послушник Миколай Бобацький призначений дяком у с. Волоських Чемерисах Могилівського повіту (П.Є.В. (1867) № 15).

17 липня рясофорному послушнику Андронику Кулицькому дозволено отримати паспорт до м. Києва та м. Почаєва (П.Є.В. (1867) № 16).

18 липня ієромонах Авксентій виключений зі списків як померлий (П.Є.В. (1867) № 19).

17 серпня звільнений із духовного звання відрахований з вищого відділення Шаргородського духовного училища священницький син Михаїл Цапукевич (П.Є.В. (1867) № 19).

11 вересня учень духовного училища Даміан Павловський зарахований до послушників монастиря (П.Є.В. (1867) № 21).

27 вересня відрахований із вищого відділення Афанасій Кисилевич був звільнений з духовного звання (П.Є.В. (1867) № 21).

6 жовтня послушник Митрофан Добровольський призначений паламарем Успенської церкви м. Чернівців (П.Є.В. (1867) № 22).

13 жовтня, у зв’язку з незручністю комунікації з членами поза м. Кам’янцем, наглядач Шаргородського училища Єфимій Шеляговський був виключений зі складу Історично-статистичного комітету для опису церков і монастирів Подільської єпархії (П.Є.В. (1867) № 22).

13 листопада відрахований з середнього відділення Шаргородського повітового училища Феодор Лапінський зарахований до послушників монастиря (П.Є.В. (1867) № 24).

1890-ті

За описом Подільської єпархії 1901 року, у 90-х роках XIX століття Шаргородське духовне училище перенесли до Тиврова. У цьому ж описі сказано, що семінарію згодом перевели до Кам’янця, але дати цього переведення не наведено («Приходы и церкви Подольской епархии», 1901).

1901

Опис Подільської єпархії 1901 року характеризує Шаргородський монастир як першокласну православну чоловічу обитель св. Миколая, засновану базиліанами у XVIII столітті на місці колишнього замку. За цим описом, базиліани прибули з Калинівки за Станіслава Любомирського, а І. Сосновський видав їм дарчу на маєтності для облаштування монастиря в замкових руїнах («Приходы и церкви Подольской епархии», 1901). Точних дат переселення й дарування цей виклад не подає; окремі етапи передання церкви, фундаційного оформлення та перенесення на замкову територію розмежовано вище за дослідженням Беати Лоренс.

1946–1980-ті: використання будівель

За історичним описом Могилів-Подільської єпархії РПЦ, опублікованим 2022 року, у монастирських приміщеннях у 1946–1963 роках діяв сільськогосподарський технікум, а на початку 1980-х розмістили міський музей образотворчого мистецтва.16

1992–1996

Той самий опис датує передання обителі Російській церкві 1992 роком: спочатку вона діяла як парафіяльний храм, а з 1996 року почалося відродження чернечого життя. Цей виклад свідчить про поновлення діяльності, але не встановлює її безперервності від 1901 року.16

2022

У публікації єпархії від 21 травня 2022 року обитель представлено як Шаргородський Миколаївський чоловічий монастир; намісником названо архімандрита Паїсія (Куліберова).16

2025

Постановою Кабінету Міністрів України від 22 жовтня 2025 року № 1348 комплекс будівель Миколаївського монастиря у Шаргороді внесено до Державного реєстру нерухомих пам’яток України як пам’ятку архітектури національного значення, охоронний номер 020057. Охоронний статус комплексу сам по собі не визначає використання й технічного стану кожного корпусу.17

Землі та спори із сусідами

1855–1856: межі колишніх монастирських земель

14 червня 1856 року Межовий департамент Сенату видав указ № 1740 у справі про землі й межі між державними селами Калинівкою та Плебанівкою і приватним селом Івашківцями. У викладі справи зазначено, що провадження почалося 1836 року на вимогу єпархіального начальства; Калинівка тоді належала Шаргородському православному монастирю, а згодом перейшла до державного відомства. Суперечка Калинівки з власником Івашківців Дембицьким стосувалася лугу у верхів’ї Івашківського ставу, острова посеред ставу та вирубування лісу на вільховому лузі.18

Обидві сторони подали опис меж 1783 року, складений за розпорядженням тодішнього власника Сосновського під час передачі Калинівки духовенству. У ньому межу визначали природними урочищами — річкою Лозуватою та ставом. Дембицький додатково подав опис 1752 року, за яким Калинівська межа не охоплювала берега річки та сінокосів із порослю. Повітовий суд узяв за основу цей давніший опис і присудив спірні луг, острів та нанос землі Дембицькому; Подільська цивільна палата підтримала це рішення. Натомість Палата державних маєтностей і начальник губернії наполягали на описі 1783 року.19

Межовий департамент Сенату постановив затвердити межі за природними урочищами, названими в описі 1783 року. Для виконання належало надіслати укази Подільській цивільній палаті й Палаті державних маєтностей та повернути цивільній палаті провадження з планами. Точного положення цієї межі на сучасній карті наведений опис не встановлює.11

Збережена справа Подільської духовної консисторії охоплює період від 20 жовтня 1855 до 8 серпня 1856 року й містить 18 аркушів; її вів 4-й стіл консисторії.20

1864–1880: спір із Мошком Рабиновичем

За викладом справи в рішенні цивільної палати від 12 лютого 1871 року, шаргородський міщанин Мошко Шліомович Рабинович почав будувати будинок 1864 року на поміщицькій землі за 22 сажні від монастирської огорожі. Управитель Запольський відвів йому ділянку від імені поміщика Сангушка. Архітекторський помічник Бетхер, становий пристав і Запольський оглянули будівництво в присутності монастирського представника — ієромонаха Олександра — та понятих. Вони визнали відстань допустимою за статтею 433 Будівельного статуту й склали акт 21 травня 1864 року. Рабинович зобов’язався не продавати в будинку алкоголь: для такої торгівлі стаття 436 вимагала відстані 40 сажнів від монастиря.15

Ієромонах Олександр подав окрему думку проти акта. Він заперечував проти будинку навпроти монастирської брами, посилався на тривалу незабудованість площі та вживав антиєврейські узагальнення, представляючи єврейську забудову як образу обителі. Зокрема, він твердив, що княгиня Любомирська 1801 року видала єврейці Хаї документ на частину цієї площі, але ділянка залишилася незабудованою; також посилався на монастирський план і відведення поміщиком іншої площі для єврейської забудови на новому базарі. Його твердження про нібито немісцеве походження Рабиновича, ув’язнення за крадіжку та заперечення інших євреїв були доводами монастирського представника, а не встановленими цим викладом фактами.21

Будівельне відділення губернського управління 27 червня 1864 року доручило губернському архітектору Бистрову оглянути будинок разом із приставом і представником монастиря та скласти акт про допустимість забудови без порушення монастирських прав. Тим часом монастирське правління звернулося безпосередньо до генерал-губернатора Анненкова під час його проїзду через Шаргород. У записці від 17 липня воно скаржилося, що будівництво триває, а Рабинович із 1 липня вже живе в будинку. 24 липня Анненков передав записку подільському губернаторові з вимогою негайно знести будинок і доповісти про виконання.22

У позовній заяві Рабинович повідомляв, що поліція розібрала будинок до основи у вересні, й вимагав від монастиря 3000 рублів сріблом за завдані збитки: 2000 рублів витрат на будівництво, 700 рублів очікуваного доходу та 300 рублів за найм житла для сім’ї. Розрахунок збитків і вимога їх відшкодувати відображають позицію позивача.23

Цивільна палата відмовила Рабиновичу у праві на цей позов і призначила йому 150 рублів штрафу.24 Казенна палата визнала рішення цивільної палати від 12 лютого 1871 року правильним і погодилася з ним. Виконавчий лист від 4 жовтня 1874 року, виданий на підставі ухвали від 27 вересня, приписував стягнути з Рабиновича на користь казни 150 рублів штрафу та 6 рублів 40 копійок гербового збору за 16 аркушів. Ухвалу постановили голова палати Димитрій Михайлович Без-Корнилович та її члени Кирило Микитович Трубаєв і Олександр Антонович Іванов. Цей лист засвідчує призначене стягнення, але не його фактичне виконання.25

У рапорті від 17 січня 1880 року судовий пристав Митрофан Олександрович Гербановський повідомив, що їздив до Шаргорода для виконання листа, проте не знайшов там ні Рабиновича, ні належного йому майна. За зібраними приставом відомостями, Рабинович переселився до Бессарабської губернії, але точне місце проживання залишалося невідомим. Виконавчий лист пристав повернув палаті.26

Прийняття Миколи Падаловського до послушництва

Паламарський син Микола Падаловський просив прийняти його до Шаргородського монастиря. У викладі прохання зазначено, що йому йшов 26-й рік; народився він у селі Ягубці Уманського повіту Київської губернії. Його батько Тимофій Падаловський служив там паламарем, а дід був священником у селі Забокричі Волинської губернії; повіту заявник не пам’ятав. Микола навчався в батька російської грамоти й церковного уставу. Після смерті батька 1793 року він виконував паламарські обов’язки при місцевій Різдвобогородичній церкві до липня 1797 року. У проханні також зазначено, що під час ревізії його не внесли ані до духовних списків, ані до подушного окладу.27

У повідомленні від 3 листопада 1798 року, підписаному священником архієрейського собору Петром Валентієм, наведено резолюцію: після перевірки вільного стану заявника призначити його послушником першокласного Шаргородського монастиря до постригу за встановленими правилами, з виплатою жалування на розсуд настоятеля. Це рішення встановлює умову прийняття, але саме по собі не підтверджує, що перевірку завершили й Миколу фактично зарахували до братії.28

У відповіді Київської духовної дикастерії Брацлавській духовній консисторії № 444 за лютий 1799 року повідомлено, що в перевірених ревізійних та інших відомостях села Ягубця серед священно- і церковнослужителів та їхніх дітей не були записані ані Микола Падаловський, ані його батько Тимофій. Документ підписали протоієрей києво-подільської Набережно-Миколаївської церкви Матвій Россовський, секретар Павло Королев і канцелярист Фатей Мелников. Ця відповідь засвідчує результат облікової перевірки, але не містить підтвердження фактичного зарахування Миколи до Шаргородського монастиря.29

Стан будівель і ремонт училища

Пошкодження та кошторис монастирських споруд

У справі про ремонт Шаргородських училищ окремо описано пошкодження й занедбаний стан власне монастирських будівель. Ґонтовий дах кам’яного двоповерхового корпусу настоятельських і братських келій був цілком зношений. Зал наприкінці корпусу братських келій, що примикав до стін великої кам’яної церкви, стояв без даху; документ застерігав, що це загрожувало пошкодженням церковних стін. Відхожі місця при келіях також занепали, а нечистоти загрожували самій будівлі. Ремонту потребували кам’яна огорожа перед келіями, штукатурка й оздоблення стін, двері та вікна; останні належало ремонтувати або виготовляти заново.30

За кошторисом губернського архітектора на першочергові роботи передбачали 9860: на дах — 4214, на зал — 3387, на відхожі місця — 2259. На решту перелічених пошкоджень згодом мали витратити ще 3503, разом — 13 363. Окремо приблизно в 3000 оцінювали завершення іконостаса великої церкви, спорудження царських врат, улаштування престолу, жертовника, північних і південних врат, підлоги та трьох дверей. Ще 300 передбачали на початковий ремонт монастирських меблів і сервізу; разом ці додаткові потреби становили 3300. Це перелік потреб і запланованих витрат: сам уривок не засвідчує виконання робіт і не встановлює дати їх завершення.30

1821: фінансування ремонту училищного будинку

6 лютого Синод схвалив пропозицію волинського й житомирського преосвященного щодо ремонту училищного будинку, з’єднаного із Шаргородським монастирем. Із загальної кошторисної суми 6859,88 передбачали виділити 2500 рублів з училищних коштів Комісії духовних училищ — на матеріали й оплату майстрів, яких не було в монастирі. Решту ремонту мали забезпечити монастирськими матеріалами й робітниками, без позичання коштів у монастиря. Синод затвердив цю пропозицію та доручив Комісії духовних училищ зробити належні розпорядження. Указ підтверджує затвердження способу фінансування й організації робіт, але не засвідчує їх виконання чи завершення.9

Використання цегли для ремонту училища

Коваль Федось Улига свідчив, що цеглу, яка залишилася після архімандрита Феофана між дроворубнею та кузнею, за управління ігумена Феофана витрачали на ремонт усередині класів і спорудження в них печей, а також на кузню, кухню та інші монастирські потреби. Він бачив, як цеглу забирали підводи, надіслані із шаргородської економії, але не знав ані загального обсягу запасу, ані витрат на кожну потребу, ані того, чи економія позичала або купувала цеглу. Про позичання 200 цеглин до Мурафи поміщиці, прізвище якої прочитано як Озилунська (?), Улига знав лише з розповіді намісника ієромонаха Євгенія.31

В іншому викладі тієї ж справи прямо зазначено, що цеглу з цього запасу за ігумена Феофана використовували для ремонту духовного училища, кузні й кухні, а частину роздали євреям та іншим особам. Отже, документи засвідчують використання монастирських матеріалів для окремих училищних робіт; наведені уривки не встановлюють точної дати цих робіт, їхнього повного обсягу або завершення всього ремонту.32

Навчання при монастирі

Розклад семінарії 1802 року

Тижневий розклад Шаргородської семінарії 1802 року наведено в публікації 1865 року. Однакові години та заняття для кількох днів об’єднано в одному рядку.33

ДніГодиниЗаняття
Понеділок–субота10–11Філософія, риторика, поезія, вища граматика
Понеділок–субота12Обід
Понеділок–середа, п’ятниця8–9Лікарство
Четвер, субота8–9Грецька мова
Понеділок–п’ятниця13Російська мова, нотний спів
Понеділок–середа14–15Середня та нижча граматика, проформа, арифметика
Четвер–п’ятниця14–15Середня та нижча граматика, проформа
Понеділок–вівторок16–17Німецька та польська мова
Середа16–17Німецька та польська мова, історія та географія
Четвер16–17Географія, історія, малювання
П’ятниця16–17Німецька та польська мова, арифметика
Субота13Середня та нижча граматика, проформа
Субота14Малювання
Субота15–16Семінар зрізу знань

Переписи та ревізії

РокиАрхівна справаПосиланняПримітка
1811ДАВіО-177-1-1082аСергій Фазульянов - Google DriveРевізійні відомості на монахів і економа Шаргородського (православного) Свято Миколаївського чоловічого монастиря

Дотичні справи

ЧасАрхівна справаНазваПосиланняПримітка
1798-1899ЦДІАК-127-192-170Повідомлення Брацлавської духовної консисторії про перевірку перешкод до прийняття паламарського сина Миколи Падаловського до Шаргородського монастиря послушником та інші питанняFamilySearchКрайні дати потребують уточнення
1803ЦДІАК-127-197-131Справа за рапортом Київського Пустинно-Миколаївського (Микільського) чоловічого монастиря про майно затонулого в річці Дніпро ієродиякона Шаргородського Миколаївського чоловічого монастиря Афанасія. Є опис майна
1809ЦДІАК-127-203-99Справа за повідомленням Подільської духовної консисторії про кількість студентів Київської єпархії у Шаргородській семінарії
1818ДАХмО-315-1-2433Доповідь про хід ремонту будівель Шаргородських училищFamilySearchКаталогове датування; містить указ 1821 року
1821-1822ЦДІАК-127-215-25Справа про заповідані архімандритом Шаргородського Свято-Миколаївського чоловічого монастиря Гавриїлом Строчевським 4000 рублів на користь студентів Київської духовної семінарії
1849ЦДІАК-442-1-8009Справа про крадіжку невідомими особами церковного майна з Миколаївського монастиря в м. Шаргороді, Могилівського п., Подільської губ.
1851-1852ЦДІАК-442-1-8603Справа про передчасне народження мертвої дитини дружиною селянина Шаргородського монастиря в Могилівському п. Подільської губ. Соколовської М. після побиття її наглядачем за селянами, ієромонахом Харлампієм за запізнення на роботу
1858-1859ДАХмО-315-1-643По проханню вчителя Шаргородського повітового училища студента Завадовського Івана про переміщення його на посаду писаря при єпископі.FamilySearch
1858-1860ДАХмО-315-1-569Про призначення виключеного з вищого відділення Шаргородського училища Танашевича А. служителем консисторії.FamilySearch
1863ДАХмО-315-1-6616Іменні списки служителів Кам’янецького, Шаргородського та Приворотського духовних училищ з 1863 рік.FamilySearch
1866-1880ДАХмО-196-9-2187Слідча справа міщанина єврея Мошка Рабиновича з Шаргородським православним монастирем про суму 3000 р. срібFamilySearchПочаткова дата за попереднім описом; є рапорт 1880 року

Footnotes

  1. Беата Лоренс. Bazylianie prowincji koronnej w latach 1743–1780, 2014, с. 187, прим. 9. ↩

  2. Беата Лоренс. Bazylianie prowincji koronnej w latach 1743–1780, 2014, с. 315, прим. 34. ↩

  3. П.Є.В. (1863), № 14, цифрова сторінка n709; П.Є.В. (1865), № 20, с. 869. ↩

  4. Топографічний опис Подільської губернії 1799 р. Вінницький, Ямпільський, Брацлавський повіти / за ред. Ю. В. Легуна. Вінниця: ТОВ «Нілан-ЛТД», 2017. 396 с., іл. ISBN 978-966-924-616-5. С. 218–221. ↩

  5. П.Є.В. (1865) № 21, с. 915. ↩ ↩2 ↩3 ↩4 ↩5 ↩6 ↩7 ↩8 ↩9 ↩10 ↩11 ↩12 ↩13 ↩14

  6. Повідомлення Подільської духовної консисторії про учнів Київської єпархії у Шаргородській семінарії, ЦДІАК України, ф. 127, оп. 203, спр. 99, арк. 1–1 зв., кадри 111496997_00002.jpeg–111496997_00003.jpeg; читання користувача. На обкладинці зазначено 3 червня 1809 року; у тексті постанови — 21 травня 1809 року. ↩

  7. ДАВіО, ф. 177, оп. 1, спр. 1082а, відомість № 56 про ченців і послушників Шаргородського монастиря, вересень 1811 року, с. 1, цифровий кадр 00002.JPG. Читання користувача. ↩ ↩2

  8. ДАВіО, ф. 177, оп. 1, спр. 1082а, ревізійна відомість № 56 про Костянтина Аркадієва, вересень 1811 року, с. 2, цифровий кадр 00003.JPG. Читання користувача. ↩

  9. ДАХмО, ф. 315, оп. 1, спр. 2433, справа про ремонт будівель Шаргородських училищ, арк. 10зв–11 (пропозиція про виділення 2500 рублів), цифровий кадр 12 (118777798_00012.jpeg); арк. 11зв–12 (виклад указу Синоду від 6 лютого 1821 року), цифровий кадр 13 (118777798_00013.jpeg). Читання користувача. ↩ ↩2

  10. П.Є.В. (1865) № 24, с. 1068. ↩

  11. ДАХмО, ф. 315, оп. 1, спр. 4384, арк. 17 зв.–18, кадр 19. Копія сенатського рішення про межі. ↩ ↩2

  12. ДАХмО, ф. 315, оп. 1, спр. 643, справа про прохання Івана Завадовського щодо посади письмоводителя при архієпископі, 1858–1859 роки, арк. 3зв–4, цифровий кадр 5 (118463303_00005.jpeg), резолюція «Приказали» та її продовження. Читання користувача. ↩

  13. ДАХмО, ф. 315, оп. 1, спр. 569, справа про призначення Антона Танашевича служителем консисторії, 1858–1860 роки, арк. 5–6, цифрові кадри 8–9 (118463434_00008.jpeg, 118463434_00009.jpeg), резолюція «Приказали». За походженням Танашевича віднесли до II розряду, за освітою — до III; передбачили видачу свідоцтва про звільнення з духовного стану, подання документів до Інспекторського департаменту цивільного відомства та повідомлення Вінницького духовного правління. Читання користувача. ↩

  14. ДАХмО, ф. 315, оп. 1, спр. 569, присяга Антона Танашевича, 13 січня 1860 року, арк. 7, цифровий кадр 10 (118463434_00010.jpeg), рукописне завершення присяги. Читання користувача. ↩

  15. ДАХмО, ф. 196, оп. 9, спр. 2187. Виклад справи в рішенні цивільної палати від 12 лютого 1871 року, арк. 23–24, кадри 26–27. ↩ ↩2

  16. Могилів-Подільська єпархія РПЦ. «Шаргородський Миколаївський монастир», 21 травня 2022 року, блок «Намісник монастиря» та заключні абзаци історичного опису про радянський період і відновлення діяльності. ↩ ↩2 ↩3

  17. Кабінет Міністрів України. «Про внесення об’єктів культурної спадщини національного значення до Державного реєстру нерухомих пам’яток України», постанова від 22 жовтня 2025 року № 1348, п. 1; затверджений перелік, с. 5 (с. 6 PDF), розділ «Шаргородська міська територіальна громада», запис № 020057. ↩

  18. ДАХмО, ф. 315, оп. 1, спр. 4384, арк. 14–15, кадри 15–16. Копія указу Межового департаменту Сенату від 14 червня 1856 року № 1740. ↩

  19. ДАХмО, ф. 315, оп. 1, спр. 4384, арк. 15 зв.–17, кадри 17–18. Копія указу Межового департаменту Сенату від 14 червня 1856 року № 1740. ↩

  20. ДАХмО, ф. 315, оп. 1, спр. 4384, обкладинка, кадр 1. Справа про встановлення межі між земельними ділянками Шаргородського монастиря та селами Івашківці й Калинівка, 20 жовтня 1855 — 8 серпня 1856 року, 18 арк. ↩

  21. ДАХмО, ф. 196, оп. 9, спр. 2187. Виклад окремої думки ієромонаха Олександра в рішенні цивільної палати, арк. 24–25, кадри 27–28. ↩

  22. ДАХмО, ф. 196, оп. 9, спр. 2187. Виклад розпоряджень губернської влади та звернень монастиря в рішенні цивільної палати, арк. 25 зв.–26, кадр 29. ↩

  23. ДАХмО, ф. 196, оп. 9, спр. 2187. Позовна заява Мошка Рабиновича, арк. 1–1 зв., кадри 3–4. ↩

  24. ДАХмО, ф. 196, оп. 9, спр. 2187. Резолютивна частина рішення цивільної палати, кадр 39, абзац із постановою палати. ↩

  25. ДАХмО, ф. 196, оп. 9, спр. 2187. Протокол казенної палати та виконавчий лист, арк. 40–40 зв., кадри 43–44; арк. 42–42 зв., кадри 45–46. ↩

  26. ДАХмО, ф. 196, оп. 9, спр. 2187. Рапорт судового пристава Митрофана Гербановського від 17 січня 1880 року № 35, арк. 41–41 зв., кадри 44–45. ↩

  27. ЦДІАК, ф. 127, оп. 192, спр. 170. Виклад прохання Миколи Падаловського, арк. 1, кадр 3; читання надане користувачем. ↩

  28. ЦДІАК, ф. 127, оп. 192, спр. 170. Повідомлення від 3 листопада 1798 року з резолюцією щодо прийняття Миколи Падаловського послушником, кадр 4, резолюція та дата з підписом; читання надане користувачем. ↩

  29. ЦДІАК, ф. 127, оп. 192, спр. 170. Відповідь Київської духовної дикастерії Брацлавській духовній консисторії № 444, лютий 1799 року, арк. 5–5 зв., кадри 7–8; читання надане користувачем, день місяця не розібраний. ↩

  30. ДАХмО, ф. 315, оп. 1, спр. 2433, справа про ремонт будівель Шаргородських училищ, арк. 5зв–6, цифровий кадр 7 (118777798_00007.jpeg), пункт «Друге»: ветхості монастирських будівель і кошторис губернського архітектора. Читання користувача. Дату цього уривка не встановлено; справу в наявному каталозі датовано 1818 роком. ↩ ↩2

  31. ДАХмО, ф. 315, оп. 1, спр. 2433, справа про ремонт будівель Шаргородських училищ, арк. 45–45зв, цифрові кадри 46–47 (118777798_00046.jpeg, 118777798_00047.jpeg), свідчення № 5 коваля Федося Улиги. Читання користувача; прізвище поміщиці прочитане непевно. ↩

  32. ДАХмО, ф. 315, оп. 1, спр. 2433, справа про ремонт будівель Шаргородських училищ, арк. 79, цифровий кадр 80 (118777798_00080.jpeg), абзац про використання цегли зі складу між дроворубнею та кузнею. Читання користувача. ↩

  33. П.Є.В. (1865), № 21, с. 927, розклад Шаргородської семінарії. ↩

Вигляд графа

Зворотні посилання