Сербівська волость — історична адміністративна одиниця Могилівського повіту. До її складу 1885 року входили, зокрема, Біляни-Шаргородські, Будне, Івашківці, Конатківці, Лозова й Теклівка — поселення на території Шаргородського району в межах до реформи 2020 року. Документи волості містять відомості про місцевих посадовців, мешканців і громадське господарство (перелік поселень 1885 року, с. 274; справа про Лозівський запасний магазин, ДАХмО-281-1-223).
Історія
1875
У висновку прокурора щодо звинувачення у розтраті коштів і хліба зазначено, що 1875 року Лозівську волость Могилівського повіту було скасовано й приєднано до Сербівської. Це датування узгоджується з показаннями, які Яків Андрійович Кордон дав 1878 року: він називав себе старшиною Сербівської волості на час приєднання. Ці відомості не встановлюють точного дня реорганізації та переліку приєднаних поселень (ДАХмО, ф. 281, оп. 1, спр. 223, арк. 149, зображення 160; арк. 82, зображення 90).
1876
За висновком товариша прокурора, складеним 1886 року, 5 лютого 1876 року старшина Яків Кордон виявив нестачу хліба в запасному магазині Лозової та волосних грошей. У показаннях 1878 року він пояснив, що склав акт про розданий хліб, але магазину не оглядав і хліба не перемірював. Отже, повідомлення про нестачу не означає, що Кордон особисто перемірював запаси (ДАХмО, ф. 281, оп. 1, спр. 223, арк. 149, зображення 160; арк. 82, зображення 90).
Лист Сербівського волостного правління № 408 від 31 серпня 1876 року стосується Лозівського запасного магазину, яким завідував волосний старшина Лаврентій Матусяк. Він засвідчує участь правління у справах магазину, але сам по собі не встановлює, до якої волості належала Лозова та якої волості старшиною був Матусяк (ДАХмО, ф. 281, оп. 1, спр. 223, зображення 29).
1878
29 липня сербівський волосний старшина Петро Сотник розписався за неписьменного Андрія Бойчука в отриманні повістки судового слідчого № 852. Розписка засвідчує, що цього дня Сотник обіймав посаду, але не встановлює початку чи завершення його повноважень (ДАХмО, ф. 281, оп. 1, спр. 223, арк. 76, зображення 84).
20 вересня у Шаргороді допитали Якова Андрійовича Кордона — 55-річного православного селянина Сербів, неписьменного й несудимого. Він свідчив про те, як раніше виконував обов’язки старшини Сербівської волості та склав акт у Лозовій. З дати допиту не можна визначити, чи залишався він тоді на посаді; повного строку його повноважень протокол також не встановлює (ДАХмО, ф. 281, оп. 1, спр. 223, арк. 82, зображення 90).
1886
16 лютого старшина Григорій Білик підписав лист волостного правління № 144 до судового слідчого 1-ї дільниці Могилівського повіту щодо Ананія та Андрія Бойчуків із Лозової. Лист отримано 20 лютого. Документ засвідчує, що на дату листа Білик обіймав посаду, але не визначає тривалості його повноважень (ДАХмО, ф. 281, оп. 1, спр. 223, арк. 138, зображення 148).
У висновку товариша прокурора Зайцева від 13 березня зазначено, що донесення Сербівського волостного правління підтверджувало пояснення колишнього касира Лозівської волості Ананія Бойчука: 400 рублів він витратив на потреби громади, яка визнала ці видатки правильними. Це оцінка прокурора в матеріалах слідства, а не судовий вирок. Перебіг і результат справи докладніше викладено в історії Лозової (ДАХмО, ф. 281, оп. 1, спр. 223, арк. 151 зв., зображення 163).
1913: місце волосного правління
Довідник волосних правлінь 1913 року розміщує правління Сербівської волості в Білянах-Шаргородських. Це дає підставу припускати зв’язок Сербівської та Біляно-Шаргородської волостей, проте саме розташування правління не встановлює тотожності їхніх територій чи дати зміни назви (Волостныя, станичныя, сельския, гминныя правления…, 1913, с. 162).
1923: межі відомостей про наступників
Постанова ВУЦВК від 7 березня 1923 року передбачила утворення Шаргородського, Лучинецького, Озаринецького та Чорневецького районів із частин Біляно-Шаргородської волості. Якщо ця назва позначала територіальну наступницю Сербівської волості, ці чотири райони могли успадкувати частини її території. Однак постанова не встановлює такого зв’язку між назвами й не перелічує поселень у переданих частинах. Тому вона не дає змоги визначити наступника кожного села зі списку 1885 року або точну дату припинення Сербівської волості (постанова № 311, розд. IV, пп. 6–7, 10–11).
Адміністративний поділ
1885
За виданням «Волости и важнейшие селения Евр. России, вып. III» (1885) Сербівська волость належала до 3-го стану Могилівського повіту. На друкованій с. 274 наведено такі поселення (скан, сторінка n144):
- село Серби (нині Гонтівка);
- село Будне;
- село Івашківці;
- село Конатківці;
- село Лозова;
- сільце Теклівка;
- село Шаргородські Біляни (нині Біляни);
- село Шендерівка.
Це перелік за довідником 1885 року; його не слід автоматично вважати складом волості напередодні реформи 1923 року.
Дотичні справи
У матеріалах справи про Лозівський запасний магазин є також посилання на показання старшини Кордона про роздачу хліба Бойчуком; дати цього документа наведений фрагмент не містить. Автор зазначав, що, крім цих показань, у справі немає даних для визначення складу злочину й оцінки вини Бойчука. Це оцінка наявних тоді матеріалів, а не остаточний вирок (ДАХмО, ф. 281, оп. 1, спр. 223, арк. 87, зображення 95).
| Час | Архівна справа | Назва | Посилання | Примітка |
|---|---|---|---|---|
| 1876-1886 | ДАХмО-281-1-223 | Справа за звинуваченням наглядача запасного магазину села Лозової А. Бойчука у зловживанні службовим становищем | FamilySearch | Арк. 82 — показання Якова Кордона; арк. 138 — лист старшини Григорія Білика; арк. 149–152 — підсумкові документи слідства. |
| 1905 | ДАХмО-121-1-606 | Іменні списки призваних на військову службу та відомості про їхній сімейний стан | Вікісховище | С. 184 — іменний список запасних нижніх чинів Сербівської волості, призваних на дійсну службу під час сьомої часткової мобілізації. |