Історія

1799

За топографічним описом 1799 року, Адамівка належала таємному радникові й кавалерові графу Теодору Яновичу Потоцькому. Налічували 18 дворів підданих, 44 чоловіків і 51 жінку. У примітці Ю. В. Легуна зазначено, що нині це частина Малої Деребчинки.1

Село описане як розташоване на дуже пологому косогорі, з усіх боків оточене лісом. Жителі гостро потребували води й мусили їздити по неї більш ніж за версту до річки Деребчинки. Водночас Ю. В. Легун зауважує, що на картах XIX століття Адамівка розташована на березі цієї річки. Церкви в селі не було; селяни належали до Деребчинської парафії.1

На Деребчинці працював борошняний млин на два постави, з чотириступною просотолочнею та сукновальнею. Діяла також невелика панська винокурня, де орендар виготовляв горілку на двох малих котлах.1

У загальній характеристиці володіння на с. 229–230 Адамівку разом із Сапіжанкою названо серед місць із чорноземним ґрунтом. Водночас в Адамівці відзначено особливо глибокий глинистий шар. На косогорі праворуч від річки Дерепчинки стояв панський господарський будинок із кількома дворами підданих, зарахованими до містечка, назви якого в цьому уривку не наведено.2

При фільварку був скотний двір із не більш ніж двадцятьма дійними коровами та невеликою кількістю волів, а також свинарське господарство з приблизно 50 великими німецькими кабанами. Власник додатково закуповував до 300 великих кабанів і до 150 волів: їх відгодовували брагою, що залишалася від господарства, а потім відганяли на продаж за кордон. З овечого й коров’ячого молока виготовляли масло та сир, надлишки продавали на торгах і ярмарках.2

Близько 1800 року — родові списки дворян

У родових списках дворян Ямпільського повіту є наведені нижче записи, які, можливо, стосуються поселення Адамівка. Межі ототожнення пояснено при кожному записі. Дані умовно віднесено до часу близько 1800 року: справа не датована, на обкладинці зазначено лише «не раніше 1800 року». Вік подано на час запису.3

  • Можливо, цієї Адамівки стосується запис Мацея Кавачинського, сина Яна, 42 років, одруженого з Маріанною Єбінсою. Сини Войцех — 17 років, Анджей — 14, Якуб — 11, Стефан — 9, Міколай — 7, Станіслав — 5; дочки Анна — 15, Маріанна — 3. У графі рангу зазначено його відсутність. У списку назване село Адамівці Ямпільського повіту; самої цієї назви недостатньо для остаточного ототожнення.4

1850

На 1850 рік в Адамівці Єлені Вікентієвій Слонецькій належало селян: 31 чоловік, 33 жінки (ДАВіО-177-1-1182а).

1901

До Х. [Хоменок] приписані сільця: Рекечинці – також на межі з Ямпільським п., і Адамівка, що числиться вже в Ямпільському повіті. …; Адамівка лежить у глибокому яру, за 4 версти на пн.сх. від Х.

Адамівка була власністю Глосковських, а тепер Тарасевичів.

До 1835 р. сільце Рекечинці вкупі з Адамівкою утворювали окрему парафію з окремою церквою, але коли церква там згоріла, їх приписали до Х..

Реєстратори

Дотичні справи

ЧасАрхівна справаНазваПосилання
1846ДАХмО-315-1-1280Списки осіб католицького віросповідання села Хоменок Могилівського повітуFamilySearchТакож присілки Рекечинці та Адамівка
1867-1868ДАВіО-212-1-3Уставна грамота поміщика Собанського М.Ф. для тимчасово-зобов’язаних селян сіл Рекечинець і Адамівки, Ямпільського повіту
1869-1872ДАХмО-196-10-288Позовна справа дворянки Вероніки Янчарської до поміщ. Антона та Маврикія Слонецьких щодо сільця АдамівкиFamilySearch

Footnotes

  1. Топографічний опис Подільської губернії 1799 р. Вінницький, Ямпільський, Брацлавський повіти / за ред. Ю. В. Легуна. Вінниця: ТОВ «Нілан-ЛТД», 2017. 396 с., іл. ISBN 978-966-924-616-5. С. 225. ↩ ↩2 ↩3

  2. Топографічний опис Подільської губернії 1799 р. Вінницький, Ямпільський, Брацлавський повіти / за ред. Ю. В. Легуна. Вінниця: ТОВ «Нілан-ЛТД», 2017. 396 с., іл. ISBN 978-966-924-616-5. С. 229–230. ↩ ↩2

  3. Родові списки дворян Ямпільського повіту. ДАХмО, ф. 230, оп. 1, спр. 656, кадр 1, обкладинка: без дат, не раніше 1800 року. ↩

  4. Родові списки дворян Ямпільського повіту. ДАХмО, ф. 230, оп. 1, спр. 656, кадр 46, сторінка 45. ↩