Історія

1799 — топографічний опис

У топографічному описі 1799 року Вербівка названа Ксензовкою; ототожнення із сучасною Вербівкою наведене в редакторській примітці Ю. В. Легуна. Село належало за фундушним правом Мурафському монастирю й лежало в долині при річці Ксензовці, оточене з двох боків кам’янистими горами. Тут був невеликий панський будинок для управителя із простим садом, городом і господарськими прибудовами. Ґрунти переважно глинисті, чорнозем траплявся рідко.1

Невелика цегельня працювала лише на замовлення для сусідніх місцевостей і здебільшого простоювала. Її глину описано як досить добру, почасти залізисту. Піддані виготовляли цеглу в рахунок панщини; лише цегляреві платили по одному рублю за тисячу цеглин. На окремих греблях діяли два борошняні млини, кожен із двома поставами; згадані також просотолочня та сукновальня.1

Більшість підданих відбувала панщину: влітку працювала на пана по два дні, взимку та в інший вільний від польових робіт час — по одному. Додатково під різними назвами відбували ще 18 днів панщини та сплачували грошові платежі: піші — 6 злотих, поєдинкові — 10, парові — 16. Ті, хто перебував лише на чинші, платили 24 або 36 злотих, шляхта — 35 або 70 злотих. Крім того, віддавали десятий вулик або по пів злотого від кожного вулика. Жінки ходили на роботу й додатково пряли по три пасма на власників. Худобу тримали переважно для обробітку власної землі; її надлишок, як і овець, продавали лише при нагоді.1

Опис подає населення за такими категоріями:1

КатегоріяДворівЧоловіківЖінок
Шляхта114
Піддані268780
Євреї126

Відомості про храм і причт наведено в історії церкви Святих Косми та Дем’яна.

Близько 1800 року — родові списки дворян

У родових списках дворян Ямпільського повіту згадане поселення Вербівка та наведені нижче родини. Тут записи умовно віднесено до часу близько 1800 року: справа не датована, на обкладинці зазначено лише «не раніше 1800 року». Вік подано на час запису; точного року укладення це датування не встановлює.2

  • Юзеф Бурковський, син Собестьяна, 70 років, одружений з Аксаною Шковською; сини Ян — 10 років, Ілля — 3, дочки Марія — 8, Тетяна — 5. Місце назване Ксьондзівкою Голинчинецькою, тобто Вербівкою; проживав на чинші. У графі рангу зазначено, що рангу не мав; зміст сусіднього заперечного поля без заголовка колонки не розгорнуто.3

  • До Вербівки належить зазначена серед маєтків графа Юзефа Потоцького Ксьондзівка зі 118 спадково належними душами.4

  • Тут мешкав Ігнацій Урбановський, син Павела, 32 років, неодружений, на чинші. У джерелі вжито історичну назву Ксьондзівка.5

Інші історичні відомості

Вербівка раніше мала назви Ксьондзівка, Малі Голинчинці. У довіднику зі станом на 1 вересня 1946 року село назване Ворошиловка й зазначене при Ворошилівській сільраді Джуринського району (Українська РСР. Адміністративно-територіальний поділ (Київ, 1947), с. 16). Рішенням виконавчого комітету Вінницької обласної Ради депутатів трудящих від 5 травня 1958 року Ворошиловку перейменовано на Вербівку, а Ворошилівську сільраду — на Вербівську ([Відомості Верховної Ради УРСР, 1958, № 5, с. 107–108: початок рішення, перелік перейменувань]). Отже, Ворошиловка з довідника 1946 року — це нинішня Вербівка; коли саме село отримало назву Ворошиловка, наразі не встановлено.

Колишнє державне село Ксьондзівка на річці Ольшиці. У складі Мурафської волости.

Дворів 116, мешканців 727.

Православна церква, школа, заклад, позначений скороченням «п. д.», 2 водні млини, вапняний завод.

Ксьондзівка с. – розташоване в довгому та глибокому яру, вздовж берега болотистої річечки, що зветься “Вільченца”. Ця річечка у двох місцях загачена, і на ній стоять два кам’яні млини, серед яких один належить Немирівському жіночому монастирю; останньому належить тут також 125 д. землі. Поселення простягається вузькою смугою на відстані 2,5 верст. Місцевість украй хвиляста.

Найближча зал. ст. “Рахни” за 16 верст.

Гігієнічні умови К., завдяки болотистій річечці та гнилій долині, є вдячним підґрунтям для розвитку всякого роду епідемії. Ґрунт у селі кам’янистий і болотистий, а на полях частково суглинок, а частково чорнозем.

Село утворювало до 40-х років фундуш Мурафського католицького монастиря; тепер це поселення є державним.

Судячи з того, що храм існував тут уже в 1787 р. і що тут є два старі православні цвинтарі, а один католицький, давно закриті, можна припустити, що поселення Ксьондзівка – стародавнє.

Парафіян у 1899 р. числилось 519 ч. і 474 ж., католиків обох статей 27 душ, євреїв 25 душ.

Основне заняття мешканців-селян – землеробство і добування вапняку; більш нужденні від початку весни прямують на заробітки до віддалених місць – у Херсон, Одесу, Бессарабію.

1927: картки рад і делегати районного з’їзду

У картках ДАВіО-Р2217-6-103 для Вербівки (у покажчику — Ксьондзівка, історична назва села) індекс зазначає такі ролі й імена. Скорочені назви ролей розгорнуто українською, написання імен збережено за індексом. Для делегатів назву сільради подано за полем «Атрибути». Номер після імені — сторінка індексу, не аркуш справи; індекс не підтверджує фактичного результату голосування чи подальшого перебування на посаді (картки справи, Google Photos).

Посади й кандидатури в картках

Роль у картціОсоби й локатори
Член ревізійної комісіїПахоціна Хведір Захарів (індексна стор. 9); Баранчук Андрей Василів (індексна стор. 38)
Голова ревізійної комісіїМіхалюк Дорофей Тодосіїв (індексна стор. 29)
Кандидат до ревізійної комісіїЧорний Міхайло Кифорів (індексна стор. 55); Крижановський Кондрат Дем’янів (індексна стор. 56)
Кандидат до радиГрабільна? Югена Міхайлівна (індексна стор. 103); Баранчук Онуфрій Василів (індексна стор. 123); Гура Сава Ісаків (індексна стор. 144); Пахоціна Кирило Андреїв (індексна стор. 148)
Член радиБаранчук Сергей Максимів (індексна стор. 156); Жилюк Міхайло Леонів (індексна стор. 159); Мельник Петро Григорів (індексна стор. 208); Мацібора Яків Василів (індексна стор. 230); Гура Василь Ісаків (індексна стор. 270); Мельник Максим Павлів (індексна стор. 275); Захара Хведір Собків (індексна стор. 299); Цимбалюк Антін Міхайлів (індексна стор. 300); Храпко Павло Хведорів (індексна стор. 326); Слідзюк Іван Дмитрів (індексна стор. 328); Фармагей Параска Лукіянова (індексна стор. 387); Мельник Гнат Андреїв (індексна стор. 421)
Голова радиТанащук Іван Філімонів (індексна стор. 233)

Делегати

РольСільрада, зазначена в індексіОсоба й локатор
ДелегатКсендзівська сільрадаМельник Максим Павлів (індексна стор. 470)
ДелегатКсендзівська сільрадаМельник Прокіп Іванів (індексна стор. 485)

Реєстратори

Дотичні справи

ЧасАрхівна справаНазваПосиланняПримітка
1839-1840ЦДІАК-442-1-2884Справа про перетримку однодворцем с. Вільшанки Ольгопільського повіту Подільської губ. Вільчиком І. селянина-втікача с. Ксьондзівки Ямпільського повіту Вдовиченка К. та про поховання Вільчиком І. селянина, що у нього працював, – Шумянського С., без здійснення церковного обряду.
1853ДАВіО-11-1-2Журнал обмежування сіл Голининець і Ксьондзівки від сумітних власницьких маєтків за 1853 р.
1861ДАВіО-474-3-109Справа про звинувачення державних селян с. Ксьондзівки лісу, що належить парафіяльній церкві с. Деребчина
1870ДАВіО-474-3-175Справа про вирубування державного лісу священником с. Ксьонзівки Людкевичем
1927ДАВіО-Р2217-6-91Список осіб, позбавлених виборчих прав, по Джуринському районуGoogle PhotosУ покажчику змісту село назване Ксьондзівкою; розділ починається на с. 50.

Footnotes

  1. Топографічний опис Подільської губернії 1799 р. Вінницький, Ямпільський, Брацлавський повіти / за ред. Ю. В. Легуна. Вінниця: ТОВ «Нілан-ЛТД», 2017. 396 с., іл. ISBN 978-966-924-616-5. С. 207–208. ↩ ↩2 ↩3 ↩4

  2. Родові списки дворян Ямпільського повіту. ДАХмО, ф. 230, оп. 1, спр. 656, кадр 1, обкладинка: без дат, не раніше 1800 року. ↩

  3. Родові списки дворян Ямпільського повіту. ДАХмО, ф. 230, оп. 1, спр. 656, кадр 14, сторінка 13. ↩

  4. Родові списки дворян Ямпільського повіту. ДАХмО, ф. 230, оп. 1, спр. 656, кадр 83, сторінка 82. ↩

  5. Родові списки дворян Ямпільського повіту. ДАХмО, ф. 230, оп. 1, спр. 656, кадр 116, сторінка 115. ↩