Figure
Тульчинська округа та сусідні території на фрагменті «Адміністраційної карти Української Соціялістичної Радянської Республіки»: адміністративні межі на 1 жовтня 1925 року, видання НКВС УСРР, 1926. Джерело: Wikimedia Commons, скан AMY, 2017; суспільне надбання. Зображення обрізано.
Історія
1923
Постановою Президії ВУЦВК № 311 від 7 березня 1923 року місто Тульчин визначено окружним (повітовим) центром Тульчинської округи (розд. V, вступ, друк. с. 592).
За тією самою постановою округа охоплювала 13 районів: Брацлавський, Шпиківський, Тульчинський, Тростянецький, Вапнярський, Томашпільський, Крижопільський, Ободівський, Чечельницький, Піщанський, М’ястківський, Велико-Косницький і Камінський — останню назву подано у формі акта. Шпиківський район утворювали з частин Шпиківської, Печарської, Рахно-Лісівської та Мурафської волостей. Переліку переданих поселень цей пункт не містить (розд. V, пп. 1–13, зокрема п. 2).
Зміни 1924–1925 років
Постанова від 19 листопада 1924 року передавала село Стіна з Ямпільського району Могилівської округи до Томашпільського району Тульчинської округи, а село Ратуша — у зворотному напрямку між цими районами (ст. 295, пп. 15, 19).
За постановою від 3 червня 1925 року до Тульчинської округи передавали шість районів розформованої Гайсинської округи: Гайсинський, Ладижинський, Соболівський, Джулинський, Бершадський та Ольгопільський. Водночас Велико-Косницький район розформовували: Трибусівку, Трибусівську слобідку, Казенну й Грабарівку відносили до Піщанського району Тульчинської округи, а решту території, крім поселень, що відійшли до АМСРР, — до Ямпільського району Могилівської округи (ст. 238, пп. 1(г), 12).
Ці акти фіксують окремі датовані зміни; вони не становлять суцільного переліку поселень округи за всі роки її існування.
1924–1930
Стаття Ярослави Верменич в Енциклопедії історії України повідомляє, що впродовж цих років межі та склад округи не раз змінювалися. У ній Тульчин також названо окружним центром, але окремої хронології змін центру не наведено («Тульчинська округа»).
Ліквідація 1930 року
Постанова ВУЦВК і РНК УСРР № 141 від 13 червня 1930 року передбачала розформування округи та поділ її території між двома округами:
- до Уманської округи передавали Гайсинський, Соболівський, Джулинський, Ладижинський, Бершадський, Ольгопільський і Тульчинський райони разом із містом Тульчином;
- до Вінницької округи — Шпиківський, Брацлавський, Томашпільський, Вапнярський, Тростянецький, М’ястківський, Крижопільський, Ободівський, Піщанський і Чечельницький райони.
Це нормативний розподіл усіх 17 названих районів; постанову належало повністю запровадити до 1 липня 1930 року (пп. 1, 3(1), 5).
Окружне підпорядкування було короткочасним: постановою № 225 від 2 вересня 1930 року з 15 вересня скасували поділ УСРР на округи та розпустили окружні виконавчі комітети, перейшовши до двоступеневої системи управління. Отже, Вінницька й Уманська округи були безпосередніми територіальними наступниками Тульчинської округи лише до цієї загальної реформи (розд. I, пп. 1–2).