Генеалогія Шаргородщини

Заячківка (Клекотина)

4 хв читання

Археологія

Біля Заячківки, названої в археологічному дослідженні Заячівкою (нині Клекотина), розташований могильник черняхівської культури. За дослідженням Дмитра Ленчука, після пошкодження пам’ятки господарськими роботами 1967 року Павло Хавлюк провів тут розкопки 1968 року. На площі 132 м² дослідили 15 поховань: 14 із трупопокладенням і одне з трупоспаленням. Серед знахідок — глиняний посуд, фібули, кістяні гребені та скляне намисто; комплекс автор датує III–IV століттями.1

Каталог-довідник Інституту історії України НАН України розміщує могильник у центрі колишнього села Заячівка, приєднаного до Клекотини, та також датує його III–IV століттями.2

Місцевий краєзнавець К. А. Менятковський урятував комплекс знахідок, п’ять із яких передали Вінницькому обласному краєзнавчому музею. За описом Ленчука, поховання № 9 музеєфікували й експонували в археологічній залі музею.1

Історія

1799

У топографічному описі Подільської губернії 1799 року Заячківка згадана під назвою Зайончкова. За приміткою редактора Ю. В. Легуна, поселення нині лежить у межах Клекотини; на карті 1825 року воно позначене як Заячивка, а на триверстовій карті 1868 року — Заячувка. Село розташовувалося на пологих схилах на правому березі Клекотинки й було з усіх боків оточене полями. Тут стояла невелика стара дерев’яна корчма, а деякі піддані вичиняли овечі хутра. Налічувалося 44 двори підданих, 141 особа чоловічої та 145 — жіночої статі.3

Власниками опис називає Яна та Щизерцького Потоцьких. Ю. В. Легун пояснює, що Мурафський ключ належав Йоахіму Каролю Потоцькому до його смерті 1791 року, а його доньки-спадкоємиці були одружені з братами Петром і Яном Потоцькими. На думку редактора, найімовірніше, в описі йдеться саме про цих двох зятів; таке тлумачення він пов’язує з уживанням прізвища у множині.3

Піддані відробляли панщину по два дні на тиждень і додатково сплачували: поєдинкові — 7 злотих, парові — 16. Ті, хто перебував виключно на чинші, звільнялися від панщини: парові сплачували 60 злотих, піші — 30. Для шляхти зазначено платежі: парові — 100 злотих, поєдинкові — 48, піші — 30.3

1885

Географічний словник 1885 року згадує Заячківку під назвою Заянчки як передмістя Старої Мурафи та зараховує її до старомурафського маєткового ключа. Яких саме земель Заячківки могла стосуватися конфіскація маєтку після 1831 року, невідомо.4

1925

У довіднику Населені місця Поділля (1925) Заячівка — село у складі Клекотинської сільради Мурафського району за районуванням 1923 року. Зазначено 265 господарств і 1099 мешканців; переважаюча національність — українці. З установ зазначено лікнеп. Торговим пунктом тяжіння була Мурафа. (Населені місця Поділля (1925), таблиця Мурафського району, друк. с. 230–232)

1945

У вересні 1945 року нагороджено матерів, які народили та виховали шість дітей, – “Медаллю материнства” I ступеня:

  • Попович Пелагію Іванівну — колгоспницю села Заячівка, Шаргородського району.

1957

У 1957 році, згідно з Рішенням виконкому Вінницької обласної ради від 6.7.1957 «Про уточнення обліку населених пунктів», село Заячківку Слободо-Мурафської сільради приєднали до Клекотини.

Реєстратори

Переписи та ревізії

РокиАрхівна справаПосиланняПриміткаПримітка
1902ДАВіО-298-1-19Посімейний списокНедоступна через дуст ☠️

Footnotes

  1. Дмитро Ленчук. Археологічна спадщина П. І. Хавлюка – дослідника Східного Поділля. Дисертація доктора філософії. Вінниця, 2025. С. 171–173. Виклад за дисертаційним дослідженням, яке посилається на польові записи. ↩ ↩2

  2. Каталог-довідник: Пам’ятки історії та культури України. Зошит 5. Вінницька область / НАН України, Інститут історії України, Центр досліджень історико-культурної спадщини України. Київ, 2015. PDF-стор. 452, розділ «с. Клекотина». ↩

  3. Топографічний опис Подільської губернії 1799 р. Вінницький, Ямпільський, Брацлавський повіти / за ред. Ю. В. Легуна. Вінниця: ТОВ «Нілан-ЛТД», 2017. 396 с., іл. ISBN 978-966-924-616-5. С. 211; також примітки Ю. В. Легуна до назви поселення та імен власників. ↩ ↩2 ↩3

  4. «Morachwa» // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego i innych krajów słowiańskich. Т. VI. Варшава, 1885. За передруком Марціна Коваля «Murafa - Kościół pod wezwaniem Niepokalanego Poczęcia Najświętszej Maryi Panny», 25 серпня 2022 р., початковий абзац і абзац про склад ключа після розповіді про ярмарки. ↩

Вигляд графа

Зворотні посилання