Історія
Тиврівський район — адміністративна одиниця з центром у Тиврові. Стаття стосується історії поселень колишнього Шаргородського району, бо в різні роки до Тиврівського району належала Лопатинецька сільрада з селом Лопатинці.
1923: утворення
Постановою Всеукраїнського Центрального Виконавчого Комітету від 7 березня 1923 року утворено Тиврівський район у складі Вінницької округи з частин Тиврівської, Гніванської та Лучанської волостей; центром визначили містечко Тиврів. (постанова ВУЦВК «Про адміністративно-територіяльний поділ Поділля», розд. I, п. 14)
1925–1928: Лопатинці й зміна районного підпорядкування
Довідник «Населені місця Поділля» (1925) відносить Лопатинецьку сільраду до Краснянського району за схемою районування 1923 року. Статистичний перелік на 1 січня 1926 року також подає Лопатинці серед сільрад Краснянського району. (Населені місця Поділля (1925), с. 32–36; статистичні відомості Вінницької округи, ДАВіО, ф. Р-196, оп. 1, спр. 736, арк. 39)
За історичною довідкою Новоміської сільської ради, навесні 1928 року Краснянський район ліквідували й включили до Тиврівського. Довідка не перелічує передані сільради та поселення, тому сама по собі не встановлює, коли саме Лопатинці перейшли до Тиврівського району. («Коротка історична довідка» Новоміської сільської ради; див. також Краснянський район)
1946: передання Лопатинецької сільради
20 березня 1946 року Президія Верховної Ради УРСР утворила Джуринський район і передала до його складу Лопатинецьку сільраду, виділивши її зі складу Тиврівського району. Указ називає сільраду, але не перелічує поселень у ній. (Указ Президії Верховної Ради УРСР від 20 березня 1946 року, Відомості Верховної Ради УРСР, 1947, № 5–6, с. 48)
Довідник із адміністративним зрізом на 1 вересня 1946 року вже подає Лопатинці у складі Лопатинецької сільради Джуринського району. Разом указ і довідник підтверджують районний перехід сільради й поселення: указ установлює її попередню належність до Тиврівського району, а довідник — склад сільради після передання. (Українська РСР. Адміністративно-територіальний поділ (Київ, 1947), с. 16)